Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань ebook

2023

ISBN 978-617-17-0081-9 (epub)

Жодну з частин даного видання

не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі

без письмового дозволу видавництва

Електронна версія створена за виданням:

Серія «Актуальна тема»

Перекладено за виданням:

Powers, Lindsay. You Can’t F*ck up Your Kids. A Judgment-Free Guide to Stress-Free Parenting / Lindsay Powers. — New York : Atria Paperback, 2020. — 320 p.

Переклад з англійськоїДар’ї Петрушенко

Дизайнер обкладинкиВікторія Смаль

Паверс Л.

П12 Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань / Ліндсі Паверс ; пер. з англ. Д. Петрушенко. — Х. : Віват, 2022. — 352 с. — (Серія «Актуальна тема», ISBN 978-617-690-089-4).

ISBN 978-966-982-837-8 (укр.)

ISBN 978-1-9821-1013-0 (англ.)

Памперси викривляють дитячі ніжки, а годування груддю у громадському місці неприпустиме. Постійно перебуваєте з дитиною вдома — подаєте їй поганий приклад. Або ж навпаки: ви весь час на роботі — не любите свою дитину. Так багато експертів радять, як виховувати дітей, а що на практиці? Стрес, дитячі сльози, істерики та батьківські ультиматуми. Виховання дітей — це не змагання. Годі намагатися досягти ефемерних результатів. Дослухайтеся до своєї інтуїції та припиніть картати себе за божевільні, нав’язані коучами та «знавцями з виховання» внутрішні конфлікти. Адже якщо щасливі батьки, то й діти щасливі. І жодного марафону наввипередки. Батьківство — це приємна прогулянка.

УДК 159.9

© Lindsay Powers, 2020

© ТОВ «Видавництво “Віват”», видання українською мовою, 2022

Бредові,

з яким мені пощастило як нікому,

а також Еверетту й Отто,

завдяки яким я стала мамою

Вступ

Настав час для #ВихованняБезСорому

Ніколи не забуду той день, коли в повному людей ресторані до мене підійшла жінка, подивилася, як я не криючись годую грудьми Еверетта, якому було тоді десять місяців, і схопила свій телефон. Вона сфотографувала мене, а тоді буркнула під носа: «Гидота!» — перш ніж втекти. Я була ошелешена. Я не привертала до себе уваги. Мій син не плакав. Я просто разом зі своєю родиною їла піцу із сиром і пепероні. Однак то було не вперше, коли я відчула, що мене засуджують як матір. Ще до народження мого сина лікарка, темноволоса тридцятишестирічна жінка, зверхнім тоном прокоментувала мою вагу під час вагітності. Незнайома людина сіла біля мене в метро і спитала, чи планую я сидіти вдома й виховувати дітей, «бо так робити найкраще». Моя бабуся розповідала своїй перукарці, геть незнайомій зі мною людині, буцімто ніколи не думала, що я стану матір’ю, адже «надто переймаюся своєю кар’єрою».

Коли народився Еверетт, сором і звинувачення лише посилились. У своєму кварталі в Нью-Йорку я бачила матусь, які наввипередки хизувалися репетиторами й модними складаними візочками. Моїх дітей не допускали на деякі ігрові майданчики, бо я мала із собою роботу («Няням вхід заборонено, лише справжні матері»), незнайомці в магазині читали мені лекції про догляд за дітьми («Нащо ви вийшли з дому з таким крихітним немовлям?»), соромили за годування грудьми на людях («Тут не можна годувати грудьми!»), а ще неможливо було вийти в мережу, не натикаючись скрізь на життєво важливі дописи, що починалися словами: «Я, звісно, не нав’язуюся, але…»

Вислуховуючи нескінченну критику в перший рік життя Еверетта, я вирішила щось із цим робити. Я зібрала маленьку, але потужну команду за великим квадратним столом уYahoo!, де працювала на той час, і згуртувала їх навколо простої ідеї: задіяти нашу масштабну платформу, щоб спонукати людей двічі подумати, перш ніж висловлювати ниці коментарі на адресу інших батьків. Треба пролити світло на те, що ми всі робимо якнайкраще. Замість прискіпуватись одне до одного з безглуздих причин, ми мали б скерувати сили на підтримку одне одного.

Рух розпочався простим твітом: «Вас колись засуджували як батьків? Більше ніякого осуду! #ВихованняБезСорому». Я була донесхочу сита тим, як батьки критикують батьків, як усі ми змушуємо одне одного соромитися того, що не дотягуємо до необґрунтованих ідеалів зразкового батьківства, котрі не відповідають знайомій мені реальності. Батьківство — це важко, батьківство — це безлад. Я не була бездоганною, але добре справлялася. Я опублікувала в блозі допис, у якому гнівно засудила критику, з якою зіткнулася (і додала, що не бачу нічого страшного в тому, що мій син, наприклад,іноді вечеряє крекерами). Ідея поширилася зі швидкістю лісової пожежі. Кришмітка потрапила в тренди у твіттері. Виявилося, що я була не сама.

Якщо у вас є діти, сьогодні вас клянуть, коли робите те, і так само клянуть, коли не робите се. Та як досвідчена журналістка я знаю, що вголос розповідають лише частину історії. Як головна редакторка й засновницяYahoo! Parentingі натхненниця руху #ВихованняБезСорому (#NoShameParenting), що наразі набрав понад 170 мільйонів послідовників у соцмережах, я рішуче налаштована розставити крапки над «і».

Я перевіряла дослідження. Говорила з лікарями, психологами, тренерами зі сну, педіатрами й більш ніж п’ятдесятьма родинами по всій країні — з великих і малих міст. Прочитала купу книжок (щоб ви не мусили). І ось що я дізналася. Існує кілька загальних настанов, яких варто дотримуватися батькам. Надійний лікар — чудовий партнер. Не можна наражати дітей на відверто небезпечні ситуації, у яких фігурує зброя. Не всі експерти — відстій. Вашим дітям, безумовно, потрібні любов, їжа, спальне місце та здорові обмеження. Але головне: ми як батьки занадто себе накручуємо. Ви не зіпсуєте життя своїм дітям, вибравши не той візочок. Не зіпсуєте життя своїм дітям, годуючи їх дитячою сумішшю, а не грудним молоком. Не зіпсуєте життя своїм дітям, віддавши їх у дитячий садочок із хорошою репутацією замість кинути роботу й сидіти з ними вдома. І вже точно не можна зіпсувати життя своїм дітям, якщо вони кілька ночей плакатимуть, привчаючись засинати самостійно.

«Але ж дослідження! Дослідження! — непокояться загнані, виснажені батьки, коли я пояснюю ці реалії за кавою, доки вони жонглюють невтішним малям і величезним візочком, повним дерев’яних іграшок. — Хіба ви не чули, що привчання до сну руйнує немовлятам життя? Що, як у них ніколи не сформується надійна прив’язаність?»

Ви надто суворі до себе. Дослідження, які всі невтомно цитують як доказ, буцімто привчання до сну руйнує дітям життя, посилається на щурів, які облизують одне одного, і румунських сиріт, яких цілодобово приковували до ліжечка протягом перших трьох років життя. Звісно, навіть ті батьки, які найбільше потерпають від утрати сну, навряд чи можуть співвіднести ці граничні обставини з досвідом власних дітей.

Чому ж експерти так сильно лякають батьків? На це є кілька причин.

Гроші. Товари для дітей — величезна дійна корова. Саме лише виробництво дитячих сумішей є бізнесом на 11,5 мільярдів доларів. Більшість найпопулярніших експертів з догляду за дітьми щось продають, зокрема продукти, послуги та / або певну систему поглядів (та організації, що стоять за ними). А звідси випливає…

Влада й приховані програми.Багато того, чого ми соромимось (або соромимо цим одне одного), коріниться в релігії, патріархальному ладі, сексизмі, расизмі або класових війнах. «Ла Лече Лігу», на чиї поради з грудного вигодовування покладаються так багато з нас, заснували домогосподарки-католички, які виступали категорично проти праці жінок поза домашнім господарством. Посібник зі сну «Орієнтуємося на дитину», який розхвалюють у групах матусь у фейсбуці, насправді спочатку укладали як релігійний підручник під назвою «Підготовка до батьківства: привнесення Божого ладу в денний уклад вашої дитини й спокійного сну в нічний». Доктор Сірс, якого називають засновником «природного батьківства», і його дружина Марта — євангелічні християни, які вірять у «Божий план з виховання дітей у родині, де чоловік — голова, а дружина — підлегла». Дитячу суміш вибирали представники вищого класу, доки опір зростанню кількості жінок на ринку праці не вилився в кампанії на підтримку грудного вигодовування.

Ненадійні дані.Не можна експериментувати на дітях, родинах або вагітних жінках, залишаючись при цьому в рамках етики, тож більшість досліджень ґрунтуються на кореляції (трапляються А і Б, тож вони можуть бути пов’язані), а не на причинно-наслідковому зв’язку (А спричиняє Б). Можливо, дослідженням, що лише опосередковано пов’язані з дітьми — або які взагалі не проводили на людях, — надають більшої ваги, ніж варто.

Між тим фетишизація батьківства й дитинства посилюється. Спитайте у власних батьків, скільки разів вони подрібнювали для вас їжу, сплачували 35 доларів за заняття дитячою йогою і чи опанували масаж для немовлят. У сучасному світі, де все тісно взаємопов’язано, найгіршими страхами й неврозами батьків маніпулюють, обіцяючи досконалість, якої неможливо досягти. Обтяжені провиною, ми намагаємося виховати з дітей виняткових особистостей, яким відкриються всі можливості у світі. Між тим постійно стараємося не відставати від мільйонів людей у соцмережах — чи то від родини Кардаш’ян, чи то від тих, кого не бачили зі шкільних років. Не дивно, що сьогоднішні батьки (особливо міленіали, які отримують більше порад із соцмереж на кшталт снепчату, інстаграму, твіттеру та фейсбуку, ніж їхні мами або тата), настільки збентежені, спантеличені й перевантажені.

Але так не повинно бути. Що, як ви можете зробити значно більше для своїх дітей, якщо робитимете менше? Менше стресу. Менше драми. Менше праці. Більше сну. Більше розваг.

Читаючи цю книжку, ви дізнаєтесь, як робити саме це. Як видно із назви, вам цілком до снаги не зіпсувати життя своїм дітям. Це біблія вірусного руху #ВихованняБезСорому й заспокійлива підпора для виснажених стресом батьків.

У цій книжці я дам вам інструменти, що допоможуть припинити осуд, послабити ваші страхи й тривоги та зосередитися на тому, що робить вас — і вашу родину — щасливою. Я дам вам дозвіл кинути те, що здається вам неприродним, але ви все одно робите це, тому що якісь експерти стверджують, нібито від цього матимуть користь ваші діти.

Важко годувати грудьми? Результатом цих зусиль може бути… одним шлунковим вірусом менше, як показують усі дослідження, зібрані докупи. «Якщо годувати грудьми, ви та ваша дитина в тривалій перспективі матимете трохи кращі показники здоров’я, але вплив від грудного вигодовування менший, ніж від вашого повноцінного сну, менший, ніж від вашого здорового харчування, менший, ніж коли вам є де жити, менший, ніж від ваших регулярних фізичних вправ. Не хочу знецінювати грудне вигодовування, але воно менше за багато всього іншого впливає на довгострокове здоров’я жінки та її дитини», — стверджує Аарон Когі, професор і голова Департаменту акушерства й гінекології в Орегонському медично-науковому університеті1. Відчуваєте провину через дитячу суміш? На практиці вона рятує життя. «Якби кожен 3-місячний малюк міг отримати достатньо дитячої суміші, вони б усі вижили», — зауважила якось Дана Рафаель, антропологиня в Центрі грудного вигодовування дітей2.

Нервуєтеся через дитсадок? Згідно з даними Національного інституту дитячого здоров’я та розвитку людини, насправді висококваліфікований догляд може зробити вашу дитину розумнішою в довгостроковій перспективі3. Відчуваєте провину, що покинули роботу, щоб бути вдома? Що ж, є інше дослідження, яке доводить: ваші діти теж можуть у довгостроковій перспективі вирости розумнішими. А ще я маю докази, що можна дозволити собі трохи випити під час вагітності, дати дітям користуватись електронними пристроями й карати своїх дітей. (Насправді, згідно з ексклюзивним опитуванням наYahoo! Parenting, у якому взяли участь понад 1000 матерів, ляскає дітей більше батьків, ніж ви можете собі уявити.)

Інакше кажучи, ви не можете зіпсувати життя своїм дітям*.

Є в батьківстві кілька неспростовних речей, на яких ґрунтуються корисні поради. Кладіть новонародженого спати на спину. Не розігрівайте грудне молоко в мікрохвильовці. Починайте читати дитині рано й часто. Любіть і годуйте її. Органічні дитячі серветки, електронні колиски-симулятори утроби за 250 доларів та дитячі флеш-картки — лише за власним бажанням. Тільки якщо ви дістаєте щире задоволення, переглядаючи флеш-картки зі своїм тримісячним малюком, уперед! Ваш ентузіазм передасться дитині — а не те, що надруковано на тих картках.

У цій книжці йтиметься про Сучасну Родину. Давно минули ті дні, коли родини складалисялишеіз чоловіка, дружини, 2,5 дітей, собаки та білого штахетного паркана. Сьогодні близько дев’яти мільйонів дітей мають одностатевих батьків4.40 % усіх дітей, народжених в Америці 2013 року, а це 1,6 мільйона, виховують матері-одиначки5. Батьки живуть далеко від решти родичів і створюють унікальні спілки з друзями, сусідами та колишніми партнерами, щоб виховувати дітей. Я розгляну феномен «пташиного гнізда», коли розлучені батьки міняються житлом на вихідні, щоб діти залишались у рідній оселі, а ще специфічні випадки, у яких родини з унікальними обставинами зазнають осуду, і навіть те, як багато насправді займаються сексом батьки.

Забагато книжок про батьківство зосереджено винятково на матерях і фактично оминають увагою половину аудиторії. Мій чоловік Бред прагне бути не гіршим за мене вихователем для двох наших дітей — Еверетта й Отто. Ця книжка звертатиметься до матерівібатьків. А також до тіток, дядьків, бабусь, дідусів і всіх, хто був вихований у родині або вважає, що колись у майбутньому міг би виховувати власну дитину.

Нині унікальний час у нашій культурі. Понад 91 % матерів визнають, що засуджують інших батьків6. І все-таки люди приймають так звані вади — байдуже, ідеться про сліди від розтяжок чи про нетрадиційних батьків. В інстаграмі понад 2,9 мільйона людей підтримують «бодипозитивні» фото. #ВихованняБезСорому — частина цього руху за розширення можливостей.

Багато уваги приділено міленіалам, які виросли «на всьому готовому» й стали жертвами «невдалого виховання», як пояснив Саймон Сінек у лекції на ютубі, що її переглянули понад одинадцять мільйонів разів7.Як міленіалка я розгляну всі можливі способи, як не виховати дитину з упевненістю в особливих правах, зважаючи на моє власне ускладнене дитинство.

Також я поясню свою теорію переваги батьків-спостерігачів над батьками-квочками — переваги того, щоб скеровувати наших дітей з висоти 10 кілометрів над землею, а не втручатися в кожен їхній крок.

Отже, дозволяю вам відкинути провину. Припиніть сумніватися в кожному своєму рішенні. Відпустіть страх. Годі витрачати тисячі доларів на дитячий мотлох, марнувати час на пошук прийнятних дерев’яних стільців для годування, картати себе за рішення зціджувати (або не зціджувати) грудне молоко. Повертайтеся на роботу, залишайтеся вдома, отримуйте розлучення, закочуйте очі від якоїсь міфічної ідеї «отримати все». Прочитавши цю книжку, ви будете готові відкинути будь-який осуд, голос якого лунає чи то на ігровому майданчику, чи то в дитсадку, звідки ви забираєте дитину, чи навіть у вашій власній голові (мабуть, найжорсткіший з усіх).

***

Перш ніж мій твіттер затоплять приватні повідомлення, дозвольте назвати п’ять речей, якіне можнаробити батькам:

1.Курити під час вагітності.Якщо ви вагітні й зустрічаєте на вулиці когось із цигаркою, розслабтеся! З вашою дитиною все буде гаразд. Дуже обмежений, нерегулярний контакт із цигарковим димом не матиме значного впливу. Але якщо ви вагітні й курите або живете з курцем, ваша ненароджена дитина зазнає ризику негативних побічних ефектів. Куріння обмежує доступ кисню до плода, що може спричинити низку проблем з розвитком або викидень. Окрім того, нікотин може зашкодити плаценті, яка постачає плоду поживні речовини й кисень. Проте є гарна новина: щойно ви кинете курити, негативні побічні ефекти теж припиняться8. Одне з досліджень свідчить, що діти, народжені в матерів, котрі споживають такі продукти, як нікотиновий пластир або нікотинова жуйка, більші, ніж народжені в матерів, які курять9. Тож ніколи не пізно кинути, навіть якщо знадобиться трохи допомоги.

2.Пропускати вакцинацію.Немає надійних наукових досліджень, які підтверджують зв’язок вакцинації з аутизмом, хай би що там розповідала колишня модель «Плейбоя» на шоу Опри. Цей міф коріниться в дослідженні дванадцятьох дітей, яке було спростоване після того, як подальші дослідження серед понад мільйона дітей не показали тих самих результатів10. Лікар, який проводив дослідження, був визнаний винним у фальсифікації своїх записів і відсторонений від медичної практики. Так, рівень аутизму підвищився, але це радше пов’язано з теперішньою вдосконаленою діагностикою. Діти, яких зарахували б до «розумово неповноцінних» ще покоління тому, сьогодні отримують діагноз «аутизм». До того ж тут ми стикаємося з протистоянням кореляції та причинно-наслідкового зв’язку. Чимало симптомів аутизму виявляються у віці двох-трьох місяців, коли багато хто з дітей отримує щеплення. В Японії є місто, у якому жодна дитина не отримувала щеплення від кору, краснухи й паротиту, починаючи від 1993 року. Якби ця вакцина була пов’язана з аутизмом, то можна було б припустити, що рівень аутизму в цьому місті впав. Проте він залишився незмінним. Для забезпечення ефективності багатьох вакцин потрібен «колективний імунітет», а це означає, що мають бути щеплені не менше як 95 % населення. Дітей з хворобами або певними алергіями вакцинувати не можна, тож вони неймовірно вразливі, коли слабшає колективний імунітет. Я розумію емоційних батьків, які важко ладнають з діагнозом дитини й хапаються за соломинку в пошуках пояснення. Але вакцина такою відповіддю не є.

3.Ігнорувати.Одна річ — періодично не звертати уваги на дитину, коли та стає особливо дратівною, а вам просто потрібні п’ять хвилин тиші. Але ігнорувати її цілодобово — потенційний спосіб зіпсувати їй життя.

4.Чинити будь-яке насильство. Не бийте свою дитину. Не домагайтесь її сексуально. Не горлайте на неї цілодобово. Насильницька поведінка здатна зіпсувати життя вашій малечі.

5.Морити голодом.Треба регулярно давати дитині їжу, в ідеалі тричі на день, з двома перекусами між ними. Дитина, яка голодує, не може нормально гратися, навчатися або виживати.

Гаразд, а тепер перейдімо до того, що не зіпсує життя вашим дітям.

Розділ 1

Випийте трохи вина!.. Чому порушувати більшість «правил» вагітності — нормально

Я була лише на сьомому місяці вагітності, але почувалася так, наче маю вигляд на сотню місяців: живіт випирав, що особливо помітно з моїм зростом 157 сантиметрів. У темно-синій туніці, у штанах із розтяжної тканини для вагітних і в гумових кроксах (єдиному взутті, у яке на той час вміщалися мої опухлі стопи) я неелегантно плюхнулася за крихітний дерев’яний столик на передній терасі суші-ресторану посеред жвавої вулиці біля мого бруклінського кварталу.

«Мені пряний рол з тунцем, — сказала я офіціантці-японці, —ікелих рожевого вина».

Вона й оком не кліпнула, попри те що я замовила не одну, а дві речі, заборонені вагітним жінкам: сиру рибу та алкоголь. Я почувалася бунтівницею. «Нехай хтось із них тільки спробує засудити мене», — думала я, дивлячись в очі всім, хто проходив повз. Кожен, хто бачив мене, ловив мій погляд, а тоді швидко відвертався. (Озираючись у минуле, скажу, що мене не те щоб усі засуджували — мешканцям Нью-Йорка справді байдуже, як ти гаєш своє життя.)

Японська офіціантка, мабуть, не відчувала потреби дорікати мені, адже в Японії вагітні жінки їдять багато суші. Японські лікарі рекомендують їх як частину здорового неонатального харчування1. Дієтичні обмеження, які накладають на вагітних жінок американці, здебільшого надмірні, що я детально поясню в цьому розділі.

Схоже, існує багато суперечливих порад із цього приводу. Їжте збалансовану їжу, але не їжте м’який сир, м’ясне асорті, суші чи будь-що взагалі! Дозволяйте собі трохи вина, але так можна зашкодити своїй дитині. (Просто для довідки: справжні медичні інструкції рекомендують уникати риби з високим вмістом ртуті, сирого або недоготованого м’яса чи риби, непастеризованих молочних продуктів, понад однієї чашки кави на день або завеликих доз кофеїну взагалі, будь-якого алкоголю, м’яса з гастронома та іншої їжі, яка може бути уражена бактерією під назвою лістерія, здатною спричинити викидень на пізніх термінах вагітності й мертвонародження2.) Ви їсте за двох, але не набирайте забагато ваги! На щастя, не варто бути надто суворою до себе, бо насправді ви не можете зіпсувати життя своїм дітям, якщо робите все згадане раніше, дотримуючись міри.

Будьмо! Трохи випити не страшно

Лікарі забороняють вагітним жінкам пити, тому що досліджень впливу легкого чи помірного споживання алкоголю під час вагітності страшенно мало. Кажу це не для того, щоб звинуватити науку: було б неетично радити одній вагітній жінці залишатися тверезою, другій — спробувати випити чарку на ніч, третій — споживати кілька келихів щовечора, а четвертій — по пляшці на ніч… а потім, багато років по тому, вимірятиIQвсіх їхніх дітей.

Але внаслідок цієї «дбайливості» науки ті кілька наявних досліджень не є об’єктивними. Наприклад, часто цитоване дослідження серед 2000 жінок, опубліковане 2001 року в журналіPediatrics, виявило, що навіть одна чарка на день може згодом спричинити проблеми в поведінці ще не народжених дітей3.Проте, заглибившись у висновки, ви побачите, що 18 % жінок узагалі не пили, а ті величезні 45 %, які випивали по чарці на день, також повідомили, що вживали й кокаїн під час вагітності. Можливо, саме така поведінка, яка давала жінкам змогу вживати заборонені наркотики — а не пиво час від часу, — і призвела до поведінкових проблем у дітей. І все-таки кокаїновий нюанс справи рідко згадують, якщо згадують узагалі, коли це дослідження цитують медіа, лікарі або доброзичливі батьки на ігровому майданчику.

Утім за кордоном, де споживання алкоголю під час вагітності є більш культурно прийнятним, широкомасштабні дослідження показують статистично незначну відмінність у поведінці таIQміж дітьми непитущих матерів і матерів, які схарактеризували себе як помірних споживачів (залежно від країни, це становило від двох до шести чарок на тиждень) під час вагітності.

Мою увагу привернуло дослідження, яке після публікації набуло чималого розголосу в пресі 2016 року. Деякі заголовки свідчили, що дослідження довели: пити під час вагітності нормально. Інші були більш обережні — з варіаціями на кшталт «Ризики для здоров’я легкого споживання алкоголю під час вагітності підтверджують: утримання від алкоголю — найбезпечніший підхід»4. Коли я сама заглибилась у це дослідження, то довідалася про такі конкретні результати: до чотирьох порцій пива або вина на тиждень (обмеження, рекомендоване Департаментом охорони здоров’я Великої Британії) — це цілком нормально5.

Я сконтактувалася з однією з авторів цього дослідження, докторкою Луїзою Зукколо, щоб остаточно розібратися. Вона була дружньою, але пильною, спілкуючись зі мною зі свого кабінету в Брістольському університеті. Пояснила, що її команда, досліджуючи вплив уживання алкоголю під час вагітності, переглянула 5000 задокументованих раніше випадків і проаналізувала результати 26 подібних досліджень.

«Щиро кажучи, гадаю, диявол криється в деталях, — пояснила вона й додала: — Комунікація в цьому разі — дуже хитра штука. Наприклад, коли ми говоримо про обмеження вживання в їжу тунця через вміст ртуті, можна просто сказати: “Обмежтеся двома порціями тунця на тиждень”, адже в людей не формується залежності від тунця. Однак алкоголь — це інше. Деяким людям важче зупинитися. Вони почуваються більш розслабленими зі своїми друзями, і якщо вип’ють три чарки, то, мабуть, вип’ють і четверту».

Дослідниця визнає: «Деякі закидають, що це патерналізм». І справді: лікарі ніби вважають, що дорослі вагітні жінки не здатні достатньо контролювати себе, щоб зупинитися після одного келиха вина, тому просто забороняють нам пити взагалі, як малим дітям, що потребують зауважень. І все-таки докторка Зукколо погоджується: «Деяким людям краще вдається зупинятися, ніж іншим». Тож треба знати себе: якщо ви з тих людей, котрі забувають про будь-яку стриманість, коли вип’ють, і навряд чи зможете зупинитися, то просто не пийте під час вагітності. А якщо келих вина за вечерею або після важкого дня допомагає вам розслабитися, що ж, добре. Знімання стресу теж має величезні переваги для здоров’я.

«Тривога підвищує рівень кортизолу у вагітних», — пояснює докторка Зукколо. За даними клініки Мейо, хронічне підвищення рівня кортизолу, інакше відомого як «гормон стресу», пов’язують з підвищенням ризику тривожності, депресії, розладів травлення, головних болів, набирання ваги, погіршення пам’яті, серцевих захворювань, проблем зі сном тощо6.Ось чому, наголошує вона, лікарі схильні не надавати великого значення ситуації, коли жінка дізнається, що вагітна, за два дні після гучної пиятики. (Особисто я вихилила два коктейлі з бурбоном на тижні, перед тим як дізналася, що очікую свого первістка Еверетта.) «Ми не хочемо створювати зайвих приводів для паніки, щоб у майбутньої матері починався справжній стрес через алкоголь, випитий під час вагітності до того, як вона дізналася, що вагітна. Демонізація цієї обставини аж ніяк не допомагає. Тягар відчуття провини не йде на користь». (Лікар іншої моєї подруги порадив їй і далі курити травичку під час вагітності, щоб уникнути стресу. Але вам краще проконсультуватися зі своїм лікарем, перш ніж так чинити.)

То чому дослідження докторки Зукколо привернуло стільки уваги? Її команда виявила, що до чотирьох порцій пива або келихів вина на тиждень можуть зовсім трохи підвищити ймовірність, що дитина важитиме менше,якщонародиться передчасно — але алкоголь не збільшить ризик народити передчасно. І цілком очевидно, що ваша дитина може бути трохи меншою, якщо з’явиться на світ передчасно, незалежно від того, чи п’єте ви зрідка пиво за вечерею.

Це дослідження спричинило крикливі заголовки про те, що через алкоголь діти народжуються меншими. Та в ньому не уточнено, наскільки меншими можуть бути ці діти. Дитина, яка народилася з вагою до двох кілограмів, потенційно матиме більше проблем зі здоров’ям і довше перебуватиме в лікарні, ніж маля, яке за народження важило три з половиною кілограми й більше. Коли я спитала про це докторку Зукколо, вона відповіла: різниця у вазі така незначна, що не відіграє суттєвої ролі, «тож навряд чи скажеш, що дитина постраждала саме від того, що її мати випивала пів келиха щотижня».

Деякі дослідження свідчать, що в матерів, які зрідка дозволяли собі випити, діти насправді мають кращі результати, ніж у тих, які цілковито від цього утримуються. Під час дослідження 2010 року серед 3000 вагітних жінок у Австралії (ще один регіон, де споживання алкоголю є більш культурно прийнятним) було розглянуто поведінкові проблеми дітей у віці двох років, а потім тривало спостереження за цими малюками, доки їм не виповнилося чотирнадцять. Воно показало, що діти помірних споживачів (які споживають від двох до шести напоїв на тиждень) мають «значно меншу ймовірність» проблем з поведінкою, ніж діти матерів, які взагалі не п’ють7. Інше австралійське дослідження не виявило різниці міжIQдітей, народжених у матерів, які випивали раз на день, і тих, які цілком утримувались від алкоголю. (Це дослідження, проведене серед 7200 жінок, ще раз протестувало дітей у віці восьми років і — ви вгадали — не виявило різниці вIQ.)

Фахівчиця зі статистики Емілі Остер у чудовій книжціExpecting Better(«Очікуємо на краще») пояснює: «Дослідження свідчать: жінки, які помірно споживають алкоголь, зазвичай освіченіші, що відіграє значно важливішу роль у тому, як зростають діти, ніж келих білого “Совіньйону” вряди-годи». Як зазначає докторка Зукколо, чимало досліджень не беруть до уваги життєві ситуації своїх піддослідних. Враховують лише дані про те, п’ють батьки чи ні, а решту чинників: їхню освіту, дохід, сімейний статус та вік — не беруть до уваги. А всі ці аспекти здатні викривляти результати дослідження. Звідси колосальні узагальнення, засновані на малій кількості піддослідних, які можуть мати виняткові життєві обставини.

Отримати свою дозу кофеїну — нормально

Інший контроверсійний напій під час вагітності — кава. Деякі лікарі радять уникати її взагалі, бо вона може підвищити ризик викидня. Багато моїх подруг зовсім не пили кави й натомість страждали через головні болі після відмови від кофеїну. Я вдовольнялася неміцною кавою під час вагітності другим сином, Отто. Емілі Остер пояснює цю непереконливу прив’язку до викидня: багатьох жінок надто нудить на початку вагітності, щоб вони могли пити забагато кави. Ті, кого не нудить, п’ють її як завжди. Але жінки, яких нудить менше, мають більший ризик викидня.

Тож, мабуть, не кава спричиняє викидень, а брак нудоти, що є тривожним сигналом загрози викидня. Зрештою, жінки, котрі п’ють інші кофеїновмісні напої, як-от кока-кола або чай, не мають підвищеного ризику не виносити дитину. Тут як зі споживанням алкоголю під час вагітності: ми звертаємося до сумнівного дослідження, адже було б неетично провадити експеримент, під час якого перша група вагітних жінок пила б цілий глек кави на день, друга — споживала б два горнятка на день, а третя — утримувалась би, а потім оцінити кількість викиднів у всіх трьох групах. Окрім того, Остер не виявила статистичної імовірності, що вагітні жінки, які п’ють каву, народжують менших немовлят. Тож вирішила, що цілком може дозволити собі до чотирьох чашок кави на день під час власної вагітності.

Моя лікарка змушувала мене відмовитися від зеленого чаю, коли я була вагітною, а на той час для мене це було важче, ніж із кавою. Я занурилася в дослідження й визначила, що, мабуть, вона надто переймається. Чай містить антиоксидант під назвою катехін, який пов’язують з багатьма перевагами для здоров’я: зниженням ризику серцевих хвороб, інсультів і раку. Неферментований зелений чай містить найбільше катехіну, за ним слідує улун, потім — чорний. Під час деяких досліджень було виявлено, що споживання на день понад трьох чашок чаю з великим вмістом катехіну може сповільнити поглинання фолієвої кислоти. А дефіцит фолієвої кислоти, своєю чергою, підвищує ризик народити дитину з вадою під назвоюspina bifida(SB), коли хребет новонародженого ще не сформований. Тож, якщо хочете випити трохи чаю, дозвольте собі це, тільки не пийте галонами. Опитавши майже 7000 матерів, дослідники виявили таке: «Наші дані не підтверджують гіпотезу, що загалом споживання чаю збільшує ризикSB»8.

Чому варто дозволяти собі бажане

Не встигла смужка тесту на вагітність порожевіти, як туга за копченою лососиною вже далася взнаки. Уранці, удень і вночі я мріяла про копченого лосося. Але поради в інтернеті були суперечливі… То мені можна його їсти чи ні? Здавалося, усе залежить від того, у кого спитати. Моя тодішня лікарка, зазвичай надміру обачна у своїх порадах, підморгнула мені й з усмішкою сказала, що споживати лосося можна. Тож під час поїздки до Лондона я щедро ним себе тішила. А коли повернулася додому, то й далі набирала його в крамниці цілий кошик, поверх бруклінських калачів. І перекушувала ним.(До сьогодні Еверетт полюбляє копчену лососину, і я жартую, що це, мабуть, через мою нестриманість. Він привертає цікаві погляди, накидаючись на «рибинку» у свої п’ять років.)

Утім думка про те, що я не знаходила ресурсу, де мені чітко сказали б, що їсти копченого лосося — це нормально, указує на проблему. Вагітним жінкам радять уникати довжелезного списку продуктів, від м’якого сиру й м’ясного асорті до сирої риби. Ціла низка урядових агенцій у Сполучених Штатах випустила посібники про те, від якої їжі слід утримуватися вагітним жінкам. Одне із завдань нескінченного списку Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів9— знизити ризики, що жінки з’їдять що-небудь, потенційно заражене шкідливою бактерією лістерією.

Якщо зануритись у статистику, як Остер, то видно, що 30 % спалахів лістерії за десятирічний період від 1998 до 2008 року спричинили два продукти: мексиканський м’який сирqueso frescoі нарізка з індички. Скажімо, ви дуже хочете бутерброд, тож вибираєте шинку замість індички. Як виявила Остер, поїдання шинки знизить ваш ризик заразитися лістерією з 1 на 8255 до 1 на 8333. (Між тим, ваш ризик потрапити в автотрощу протягом життя становить 1 до 114, а вагітні жінки кермують щодня10.)

Решта спалахів лістерії трапляється рідко, як-от від кедрових горіхів, знайдених у хумусі, селері або мускусній дині. Навіть морозиво спричинило значний спалах лістерії 2015 року. То як можна вберегтися від зараження лістерією? Підтримуйте в холодильнику температуру до 4 градусів за Цельсієм, не їжте того, що давно лежить у холодильнику або за кімнатної температури довше ніж дві години, вживайте пастеризовану їжу й мийте руки ретельно та часто, відповідає Американський коледж акушерства та гінекології11.

Водночас чому вагітні жінки витрачають стільки часу, занепокоєно досліджуючи кожен інгредієнт, який кладуть собі до рота, коли мають нижчий шанс викидня, якщо уникатимуть лише двох продуктів —queso frescoта нарізки з індички?Ось ще один приклад сексизму, коли урядовці та лікарі вочевидь не в змозі повірити, що жінки здатні дбати про власну безпеку, уникаючи споживання меншого переліку продуктів. Легше просто заборонити все! Вагітна чи ні, я не стану їсти суші, які продають на автозаправці. Але під час вагітності важливо просто стежити за тим, щоб споживати суші помірно (як і будь-який продукт), здебільшого уникати різновидів з високим вмістом ртуті, як-от з тунцем, і їсти лише в чистих ресторанах12. Утім у Сполучених Штатах усе одно діє закон, що всі суші перед споживанням мають пройти заморозку, яка вбиває більшість бактерій і паразитів13.

Боретеся з депресією? Не викидайте одразу антидепресанти

Мільйони жінок уживають антидепресанти14, і природно непокоїтися про те, як ліки вплинуть на вашу ненароджену дитину й на ваше самопочуття, якщо припините їх уживати. Більшість антидепресантів цілком нормальні, надто якщо порівняти їх з альтернативою. Депресивна мати буває не спроможна подбати про себе, зокрема добре піклуватися про себе до народження дитини. Клініка Мейо також повідомляє, що депресія під час вагітності пов’язана з підвищеним ризиком передчасних пологів і низької ваги новонародженого, з уповільненим зростанням плода та післяпологовою депресією15. Тож якщо вживаєте антидепресанти, вам неодмінно слід проконсультуватися з лікарем.

Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів радить вагітним жінкам, які вживають «Паксил», перейти на інший засіб через незначне підвищення ризику вад серця в плода. Але, якщо це єдині медикаменти, що стабілізують ваш настрій, користь може переважати над дуже незначними ризиками. У середньому у вагітних жінок ризик народити дитину з вадою серця — 1 %, пише лікар уMedicineNet16.Ризик серцевої вади підстрибує лише з 1,5 до 2 % у вагітної, яка вживає «Паксил».

І, будь ласка, не треба різко припиняти вживати антидепресанти, коли дізнаєтеся, що вагітні! Різка відмова від антидепресантів може призвести з-поміж інших побічних ефектів до депресивного епізоду, розладів травлення та запаморочень17.Зателефонуйте лікареві, і він / вона допоможе вам знайти найкращий спосіб зберегти психічне здоров’я під час та опісля вагітності. Пам’ятайте: психічне здоров’я матері так само важливе, як і ненародженого маляти. Як ви зможете піклуватися про дитину, якщо не можете подбати про себе?

Чому не треба вважати себе ненормальною, якщо ваша дитина народжується «пізно» чи «рано»

Я гадки не мала, коли саме завагітніла Евереттом. Уже десять років уживала пігулки, і мої місячні не повернулися в ті місяці, коли ми з Бредом «намагалися завагітніти». Одного дня я випивала бурбон з подругами й скаржилася, щоніколине зможу зачати; наступного дня мої груди нили від болю на тренуванні, а потім я отримала позитивний тест на вагітність.

Коли я зателефонувала, щоб записатися до лікаря, першим запитанням секретарки було: «Який у вас термін?» Я гадки не мала. Два тижні? Чотири? П’ять хвилин? Застосувавши сонограму, моя лікарка визначила, що я на шостому тижні вагітності. Але розрахунок очікуваної дати народження постійно стрибав. Спочатку я мала народити 11 листопада. Потім очікувану дату перенесли на 4 листопада. Потім — на 31 жовтня. Еверетт з’явився на світ 21 жовтня.

Щоб завагітніти Отто, мені знадобилося одинадцять місяців «спроб». Я знаю точнийдень, коли ми його зачали — спасибі тесту на фертильністьClear-blue Easyза 250 доларів, яким я хизувалася. (Інші химерні речі, за допомогою яких я визначала сприятливий час для зачаття: маленька біла трубочка, куди можна було плюнути й дослідити на «флору»; книжка з фотографіями вагінального слизу в різних фазах менструального циклу й багато-багато застосунків.) Коли я нарешті отримала цей позитивний тест на вагітність, то сама назвала лікареві очікувану дату народження. І все-таки Отто народився на 38-у тижні, як і його старший брат.

Як лікарі визначають очікувану дату? Вони додають 280 днів до першого дня вашої останньої менструації, що дорівнює «середній» сорокатижневій вагітності. Але деякі дослідження показують, що тривалість вагітності може відрізнятися на цілих п’ять тижнів. Згідно з дослідженням видавництва Оксфордського університету, лише 70 % жінок народжують у межах десяти днів від своєї очікуваної дати18.

Тож не треба вважати себе якоюсь не такою, якщо ваша дитина народиться «рано» чи «пізно».

Чому набрати зайву вагу під час вагітності не так уже й погано

За обидві свої вагітності я набрала, а потім втратила 24 кілограми. Одна з моїх акушерок-гінекологинь нескінченно сварила мене за мою зайву вагу. У третьому триместрі я незбагненним чином набрала три кілограми за два дні, попри те що щотижня займалася йогою для вагітних, далі гуляла Нью-Йорком, як тільки могла, і не харчувалась якось незвичайно. Моя лікарка розлютилась і сказала мені, що треба починати займатися спортивною ходою на біговій доріжці з нахилом. Наступний прийом вів інший лікар. Він виміряв мій кров’яний тиск, і виявилося, що в мене загрозливе для життя ускладнення вагітності під назвою «прееклампсія». Спортивна хода на біговій доріжці в найкращому разі могла викликати в мене передчасні пологи, а в найгіршому — спричинити напад і вбити мене (або мою дитину). Лікар негайно призначив постільний режим. Набрані кілограми можна було списати на рахунок води: набряки — один з тривожних сигналів прееклампсії, і лікар запідозрив це, щойно побачив, як набрякли мої ноги.

Чому деякі лікарі лякають вас, якщо під час вагітності ви наберете більше або менше за рекомендовані десять-п’ятнадцять кілограмів? Причина криється в прагненні забезпечити народження дитини нормального розміру, адже що більше ваги набирає мати, то більшою, імовірно, народиться дитина. Діти, малі для внутрішньоутробного віку (МВВ) або народжені з меншою за середню вагою, можуть мати більше негативних побічних ефектів, як-от проблеми з диханням і неврологічні ускладнення. Діти з дефіцитом ваги в утробі, а також народжені передчасно, мають вищий ризик таких ускладнень. Діти, більші в утробі або великі для внутрішньоутробного віку (ВВВ), мають нижчі ризики ускладнень, але їх зазвичай важче народжувати через їхній розмір. (Хоча я знаю багатьох жінок, які народили понад 4-кілограмових дітей вагінально, та свого малюка чотирьох із половиною кілограмів я народжувала через кесарів розтин.)19

Якщо випадково дитина народжується передчасно, вона має менші ризики проблем зі здоров’ям, якщо також велика для внутрішньоутробного віку (ВВВ). Ось чому мені здається таким недоречним, що сьогодні лікарі соромлять жінок, коли ті набрали на кілька грамів більше за рекомендовані п’ятнадцять. Звісно, я не раджу вагітним їсти морозиво на сніданок, обід і вечерю, адже помірність — ключова ідея цієї книжки, але деякі тіла просто набирають більше ваги. Не будьте надто суворою до себе, якщо наберете кілька зайвих кілограмів. Додаткові десять кілограмів не варті того, щоб за них сварити, що само собою вже шкідливо для психічного здоров’я матері. Я знаю, що пережила б значно менше стресу, якби моя лікарка не вимагала від мене бути невиправдано стрункою.

Жодного разу лікарі не порушували питання моєї ваги на щорічних оглядах, і все-таки це виявлялося першим та основнимпитанням на кожному прийомі перед народженням маляти. Незнайомці на вулиці регулярно казали мені щось на кшталт: «Овва, матусю! Ти така велика!» або «Схоже, ти зараз луснеш!» (Еге, красно дякую. Друге я почула, коли була лише на шостому місяці.)

Якихось шістдесят років тому лікарі радили жінкам набирати лише від чотирьох до дев’яти кілограмів під час вагітності.

«Вони усвідомлювали, що матері погано із цим справляються, та й діти так само», — пояснив мені доктор Сенфорд Ледерман, голова акушерсько-гінекологічного відділення Нью-Йоркської пресвітеріанської Бруклінської методистської лікарні. Потім маятник хитнувся далеко в протилежний бік, і «жінки стали набирати від 20 до 45 кілограмів під час вагітності», що теж не йшло на користь. Зрештою рекомендації зупинилися між десятьма та п’ятнадцятьма кілограмами, але навіть це не є варіантом, універсальним для всіх. «Тіло кожної людини унікальне. Жінки бувають високими, низькими… Можна сказати жінці, яка має надмірну вагу під час вагітності, що їй вільно набрати від чотирьох до дев’яти кілограмів, а тій, яка надто худа, — більше». Рекомендація набирати від 10 до 15 кілограмів — лише середнє арифметичне. «Це не накладає обмежень на дітей, коли йдеться про зріст, і можна сподіватися, що в жінок не буде високого кров’яного тиску [це може призвести до прееклампсії]», — зауважив доктор Ледерман.

Отже, тут у нас трохи сексизму з гарніром з порад для вагітних за єдиним шаблоном для всіх. Якщо жінка має кров’яний тиск у здоровому діапазоні, нащо соромити її за кілька додаткових кілограмів? Так, їх буде важче скинути. Але жодній жінці не потрібне «бездоганне тіло» уже за три хвилини після пологів. Дев’ять місяців в один бік, дев’ять (або більше) місяців у другий. Не треба почуватися зобов’язаною мати певний вигляд або досягти певної позначки на вагах після народження дитини. В усіх нас різні тіла.

Планування часу вагітності

Є одна пам’ятна сцена у фільмі «Мій кузен Вінні», у якій героїня Маріси Томей в обтислому квітчастому комбінезоні з оголеною спиною тупцяє ногою і кричить: «Мій біо-ло-гічний годинник цокає!» Багато жінок можуть асоціювати себе із цією жінкою, хоча на момент виходу фільму самій акторці було лише 28 років. У США будь-яка жінка, старша за 35, отримує жахливий діагноз «пізня вагітність», переважно через дослідження, автори якого стверджують: після 30 років жіноча фертильність різко знижується. Справді, існують біологічні «ями» у виношуванні дітей, що старшою ви стаєте, але ніякі двері не зачиняються у ваш 35-й день народження.

Шокує, що згадане дослідження, у якому йдеться про те, нібито жінки, старші за 35, матимуть проблеми із зачаттям, ґрунтувалося на церковному обліку народжуваності серед французьких жінок у 1700-ті, коли тривалість життя була суттєво коротшою за нинішні 79 років. (Не кажучи вже про те, що ці жінки «не мали доступу до сучасної медицини, харчування чи навіть електрики», як зазначаєBBC20. Може, вони навіть не намагалися завагітніти — чи взагалі не мали сексу.)

Новіші дослідження справді доводять, що з віком жіноча фертильність знижується, але не так разюче, як нас переконують. Жінки віком від 27 до 34 років, які перебувають у так званому золотому вікні фертильності, мають 86-відсоткову імовірність завагітніти протягом року спроб. Жінки віком від 35 до 39 мають 82-відсотковий шанс завагітніти протягом року, згідно з дослідженням 2002 року, опублікованим у науковому журналіHuman Reproduction21. Зниження на 4 % — не таке вже й стрімке падіння.

«Сьогодні ми піклуємося про жінок, яким п’ятдесят із гаком і які вагітніють, деякі з них — спонтанно, деякі — завдяки штучному заплідненню або допоміжним репродуктивним технологіям», — відзначає доктор Ледерман. У заголовній статті одного з нещодавних випусків журналуNew Yorkідеться про таке: десяткам тисяч жінок віком до 50 років помилково повідомили, що вони не зможуть завагітніти за допомогою штучного запліднення. З віком справді зростає ризик хромосомних аномалій, але «59 із 60 жінок віком понад 40 років народять дитину без жодних хромосомних аномалій», — повідомивВВСДевід Джеймс із групи розроблення інструкцій з питань народжуваності в Національному інституті охорони здоров’я та догляду за хворими Великої Британії22.

Це не означає, що варто нескінченно відкладати народження дітей. Якщо чекаєте на ідеальний момент для появи у вашій родині маляти, то мушу розчарувати: його не існує, хіба що ви той рідкісний екземпляр, який вважає, що нарешті має вдосталь грошей, найгнучкіший графік роботи, купу часу та сил й ідеального партнера / партнерку! Решта з нас робить усе можливе з тим, що має. І в нас виходить!

У молодших батьків більше сил, і, ймовірно, вони ще тільки починають будувати кар’єру, тож їм буває легше взяти паузу для народження дітей. Старші ж мають більше досвіду в роботі та, імовірно, більше заощаджень. Більший досвід роботи означає вищі посади й можливість вимагати гнучкішого робочого графіка. Як завжди в житті, кожна ситуація має свої «за» і «проти».

І не лякайтеся, якщо на свій 35-й день народження ви досі не маєте дитини. Однак не раджу покладатися на технології, щоб вирішити для себе, коли варто заводити дітей. Сьогодні багато компаній пропонує замороження яйцеклітин як бонус разом з безкоштовним замороженим йогуртом і столами для пінг-понгу, щоб переконати жінок, що можна працювати 24 години на день і просто завагітніти колись потім.

Щойно мені виповнилося 35, мою стрічку в інстаграмі заполонила реклама, яка пропонувала свіжу процедуру замороження яйцеклітин. Але замороження яйцеклітин подібне до процедури штучного запліднення: подумайте про щоденні ін’єкції гормонів, перепади настрою і, зрештою, хірургічне втручання, щоб добути яйцеклітину. Гарна новина в тому, що заморожені яйцеклітини можна зберігати десять років і більше. Погана така: більшість досліджень проводять з жінками, молодшими за 38 — граничний вік для взяття яйцеклітин, рекомендований Американською спілкою репродуктивної медицини23.Деякі центри роблять забір яйцеклітин у жінок, старших за цей вік. Наприклад, Центр планування родини університету Південної Кароліни заявляє на своєму вебсайті, що отримував вагітності із заморожених яйцеклітин, узятих у жінок, старших за 40, але конкретний відсоток успішності не називає24.Інше дослідження виявило, що жінки, які заморожують свої яйцеклітини після 36 років, мають шанс народити, нижчий за 30 %25. (Американська спілка репродуктивної медицини вважає такі шанси ще нижчими, стверджуючи: імовірність того, що одна заморожена яйцеклітина згодом стане немовлям, — лише 2—12 %26.)

Перша дитина із замороженої яйцеклітини з’явилася на світ 2005 року27, але технологію вважали експериментальною до 2012 року. Вона коштує недешево. Розраховуйте, що ви заплатите 10 000 доларів, щоб пройти цикл замороження яйцеклітин (включно з консультаціями лікарів і придбанням медикаментів), 5000 доларів за їх забір і ще більше — за зберігання, доки будете готові до запліднення та підсадки. Що більше яйцеклітин у вас візьмуть і збережуть, то більший маєте шанс на успіх, але це й коштуватиме дорожче.

Я не проти технології замороження яйцеклітин. Але не варто вважати, що це гарантовано спрацює. Гарна новина в тому, що репродуктивні технології постійно вдосконалюються. 1978 року лише одна дитина народилася в результаті штучного запліднення. У подальші 40 років народилося ще вісім мільйонів із застосуванням того самого методу28.

Час позбутися тавра через втрату вагітності

Крістін — одна з тих жінок, за якою обожнюють стежити в інстаграмі через її шикарну квартиру в Брукліні, стильний#OOTDs(#ПрикидДня) й завидний статус засновниці та головної редакторки інтернет-виданняRefinery29. Попри ідеальний імідж у соцмережах, вона дуже відверто ділилася широким спектром емоцій, пережитих унаслідок семи викиднів: збентеження, сором, провина, шок, сум, страх, що от якби її чоловік «одружився з якоюсь молодшою і, ймовірно, здоровішою жінкою, то зараз уже міг би бути батьком», як вона написала в емоційному нарисі на своєму сайті29.

Жінка пише про те, що її «переслідують» видіння. «Уявіть собі таке (бо я це уявляю постійно): мій високий, атлетичний, наче вічно молодий чоловік прямує тротуаром нашого тихого бруклінського кварталу з дитиною. Вони гуляють, щасливо усміхаючись, і мій чоловік часто поглядає на цю крихітну людину; а крихітна людина постійно задивляється вгору, на мого люблячого чоловіка, з прив’язаністю, подивом і любов’ю. А тоді мені хочеться буквально розчавити келих у руці, щоб покарати себе за те, що позбавила чоловіка цієї реальності — ідилічної сцени, яка насправді відбувається десь у паралельній реальності з уявною молодшою, гарнішою, більш плідною дружиною».

Коли Крістін уперше дізналася, що вагітна, то квапливо поділилася доброю новиною. Згодом довелося ділитися смутком, коли все скінчилося викиднем. Вона ніяково пригадує, як прохопилася про це давній діловій партнерці. Попри роки теплих стосунків, жінка «злегка заціпеніла, поступово відсторонилася й відвела очі. А потім зробила дещо, мабуть, гірше, ніж якби відсахнулась із не надто прихованим жахом, — просто проігнорувала це. От і все».

«Я миттєво збентежилася. Про що в біса я думала? — пожалілася Крістін. — Як могла поділитися настільки особистим з людиною, що її насправді знаю не так добре, як, мабуть, хотіла б? Ошелешена її реакцією, я швидко спробувала перейти до іншої теми, але невимушена атмосфера між нами, попри всю взаємну доброту, раптом розвіялася».

Замість жіночої розмови про те, що трапляється з багатьма з нас, Крістен отримала ще один висновок: «Чесно, мені це ніколи раніше не спадало на думку — до цього моменту я й не здогадувалася, що можу чи маю соромитися свого викидня. Як я могла цього не бачити? Що це оголило мій злам, мій жаль, мабуть, кожну помилку, якої я припустилася протягом усього життя. Це була поразка в усьому».

З якоїсь причини викидень, мертвонародження та проблеми із зачаттям досі рідко обговорюють у світському товаристві чи навіть з добрими друзями. Мене це шокує, оскільки дослідження показують: до 30 % усіх вагітностей завершуються викиднем30.Саме так: погляньте ліворуч і праворуч. Якщо ви не пережили викидня, імовірно, жінка, яка сидить поряд з вами, пережила. Пам’ятаю, я читала одну книжку, де оповідач, студент-медик, скаржився, як його приголомшує те, що діти взагалі народжуються, зважаючи на складні фізіологічні процеси, які мають відбуватися під час запліднення, вагітності, пологів і народження. І все-таки ЮНІСЕФ стверджує: щодня по всьому світі народжується близько 386 000 дітей31.

Звісно, це невелика втіха для людей, які зіткнулися з втратою вагітності або важко намагаються завагітніти взагалі. Замість фактів — що втрата вагітності трапляється неймовірно часто — Крістін та багато інших жінок доходять висновку: коли з дитиною щось не так — це все їхня провина. І це повна дичина. Знов-таки, від досліджень не стає легше, коли оговтуєшся після втрати вагітності — байдуже, тривала вона дев’ять хвилин чи дев’ять місяців.

Крістін 2018 року оголосила, що нарешті завагітніла32. І зауважила ненавмисний побічний ефект від свого неприховано чесного есе про складнощі з народженням дітей. «Значно більше відвертості та, може, навіть теплоти, коли доходить до обговорення народжуваності або її відсутності. Дещо я одразу збагнула з несподіваного потоку електронних листів і коментарів, отриманих у подальші дні й місяці: менше сорому та розпачу, більше підтримки та запевнянь, що все вийде так, як ти того хочеш».

Якщо ви переживаєте втрату вагітності, просто знайте, що ви не сама. Важливо, аби ми ділилися своїми історіями, щоб стерти тавро, яке відчуває на собі багато хто з нас.

Джеймі — компанійська чорнявка з нью-джерсійським акцентом, яка обожнює зчиняти рейвах у своєму консервативному містечку в Алабамі.