ВЕРТЕП ДЛЯ HOMO SAPIENS. КОНЦЕРТ ДЛЯ ЕНДІ УОРХОЛА ebook

Вашій увазі — міні-п’єси зі складною структурою, щільним філософським і світоглядним художнім наповненням, тісно пов’язаним як з російським вторгненням в Україну, так і загалом — з геополітичними зрушеннями в усьому світі. Концептуальні пошуки в ситуації кризового помежів’я характеризують драми Володимира Рафєєнка.

«Вертеп для Homo sapiens» відсилає нас до традиції старовинного пересувного українського лялькового театру, чий репертуар передбачав поряд з осмисленням священних євангельських подій інтермедійні вкраплення сюжетів з сьогоденного побуту.

П’єса «Концерт для Енді Уорхола» побудована на фактах життя і творчості Енді Воргола, однієї з найвизнаніших постатей в історії сучасного західного мистецтва. Утім, для персонажів п’єси — кількох українських емігрантів в Пітсбургу, рідному для Енді, — він не тільки митець зі світовим ім’ям, а передусім — «свій», українець, лемко за народженням, не чужий нашій культурі і нашому болю.

Усі права застережено. Жодної частини цього видання не можна перевидавати, перекладати, зберігати в пошукових системах або передавати в будь-якій формі та будь-яким засобом (електронним, механічним, фотокопіюванням або іншим) без попередньої письмової згоди на це ТОВ «Видавництво Анетти Антоненко».

ISBN 978-617-553-099-3

© Володимир Рафєєнко, текст, 2025

© Видавництво Анетти Антоненко, 2025

Володимир Рафєєнко

Вертеп для Homo sapiens, Концерт для Енді Уорхола

СЦЕНА 1

На сцені ясла. У яслах — лялька в пелюшках. За ними великий екран, на якому ми бачимо Різдвяну печеру з яслами. Справа, у глибині сцени, на лавці стоїть Ченстоховська ікона Божої Матері. Зліва на животі лежить Йосиф у навушниках, дивиться в ноутбук, помахує ногами. На голові в нього золотавий паперовий німб.

Заходять Ангел Юрій з білими крильцями за спиною і Єнот Сашко з хвостом і вушками, стають обабіч ясел. У руках у них мішки з подарунками. З цих мішків вони в певний момент починають діставати прикраси й лялькових звірів.

Ангел Юрій(нагинається до немовляти): Який прекрасний! (До глядачів.) Який гарненький, наш хлопчик чудесний! Не дарма ми в цій печері сьогодні зібралися! (До Єнота.) Між іншим, це Син Божий! (Співає і кружляє довкола ясел.)

Єнот Сашко (скептично роздивляється пелюшки Христа): Хтозна чий він син. Пелюшки, ось, дивися, (вказує на лейбл на тканині) від українського виробника. Тебе це не наводить на певні думки? (Співає і танцює.)

Ангел і Єнот беруться за руки і співають разом:

Ангел Юрій (напутливо): Це Син Божий, друже Єноте.

Єнот Сашко: А от щось не віриться мені, друже Ангеле.

Ангел Юрій: А потрібно більше довіряти дійсності, робити фізичні й дихальні вправи, читати Святе Письмо. Молоко з медом на ніч — дуже гарно. Спробуй щось таке.

Єнот Сашко: Не довіряю блогерам, що жили дві тисячі років тому, жінкам за сорок, нічним барменам і світовій фінансовій еліті. (Вдивляється в ясла.) Тим більше, кажу тобі, що ці пелюшки зроблено в Україні.

Ангел Юрій: Не вигадуй!

Єнот Сашко (обурено): Нічого я не вигадую! Отут і назва виробника, і назва продукту. Можеш сам прочитати. Пелюшки гігієнічні «Попелюшка Іллюшка». Тільки вдумайся в назву. Вона сама по собі здатна збити з ніг кого завгодно, не тільки крихітного північноамериканського Єнота.

Ангел Юрій (міряє його поглядом): Це ти крихітний?

Єнот Сашко: Читай отут. Пелюшки Попелюшки, яку звуть Іллюшка. Як це взагалі розуміти? Це його величність український неймінг. А ти кажеш — Віфлеєм.

Ангел Юрій: Припини блюзнірство.

Єнот Сашко: Чому раптом блюзнірство? Просто критично ставлюся до наданої інформації.

Йосиф (дивиться в екран, задумливо): Воно пише, що прямо зараз нульовий рік, але ж так бути не може. (Клікає мишкою, бурмоче собі щось під ніс.) Якийсь, мабуть, баг.

Ангел Юрій (дістає з мішка прикраси і гірлянди, починає розвішувати їх довкола ясел): Ти не стій на місці, як засватаний, допомагай. Треба нашу печерку прикрасити. Навіть єдиний вечір в благословенному Віфлеємі, а не під ракетними обстрілами, це щастя для будь-якого українця, я так вважаю.

Звучить ритм-енд-блюз з елементами поп-музики, соулу, фанку, хіп-хопу та електронної музики. Місцями це нагадує реп. На авансцену виходить Ангел Зірки, починає танцювати і водночас співати «Пісню подяки».

Ритм трішечки змінюється.

До танцю й співу разом з Ангелом Зірки долучаються Ангел Юрій і Єнот Сашко.

Пісня закінчується, Ангел зірки зникає зі сцени, Ангел Юрій і Єнот Сашко розходяться по тих місцях, де їх кілька хвилин тому застав вихід Ангела Зірки.

Єнот Сашко (здивовано і трішечки перелякано): Думаєш, це не Тернопіль?

Ангел Юрій (сміється): Не Тернопіль. Повір мені.

Єнот Сашко: І не Херсон?

Ангел Юрій (весело): Чому раптом має бути Херсон? Я, наприклад, з Харкова прилетів. От ще деякий час тому по Північній Салтівці гуляв з волонтерами.

Єнот Сашко: Ангел з волонтерами? Навіщо?

Ангел Юрій: Їжу й побутову техніку мешканцям роздавали.

Єнот Сашко (дістає зі свого мішка спочатку шахову дошку й ставить її на стіл, а потім уже прикраси й починає прикрашати різдвяну печеру): Ми в університеті хлопцям на ЗСУ гроші постійно збирали і подарунки возили майже на самий нуль. Звичайно, що не нуль, але майже. (Замислюється.) Тобто, зажди, ти стовідсотково впевнений, що ми не в Україні?

Йосиф знімає навушники, перевертається з живота на спину, бачить Ангела і Єнота. Відкладає вбік ноутбук, сідає в позу лотоса, спостерігає.

Ангел Юрій (до Сашка): Ти хоч і єнот, але ж людина цілком притомна. Дивися, ось бачиш, поруч Йосиф. У центрі — ясла, у них — маленький хлопчик. І ми всі тут приблизно знаємо, хто він такий. (Звертається до Йосифа.) Доброго вечора, Йосифе!

Йосиф: І вам не хворіти.

Ангел Юрій: Ото там Марія мовчазна. (Тоном музейного гіда.) Тип Одигітрія. Ченстоховська ікона Божої Матері належить до тих, що писалися євангелістом Лукою на дошках від столів. Хлопчик-Христос на руках Богородиці. Правою рукою благословляє. Лівою — тримає книгу. На іконі, як бачиш, залишилися кілька порізів, отриманих, імовірно, від ударів шаблями.

Єнот Сашко: Ударів шаблями? Нічого собі.

Ангел Юрій: А як ти собі думав? Усе серйозно. Пастухи й царі підтягнуться незабаром. Може бути, що і чорт із царем Іродом заглянуть. То, заради всього святого, припини бути таким недовірливим, ракуне ти мій, ракоїде!

Єнот Сашко (роздратовано): Я не ракоїд, а полоскун. Це різні звірі.

Ангел Юрій: Ми біля Сина Божого, полоскуне ти наш прекрасний! І це факт. (Знову нахиляється над лялькою в яслах.) Хоча, і то є правдою, що в Біблії немає жодного слова про північних єнотів, які б зустрічали Христа. Такі справи. (Дістає з мішка лялькових звірів і встановлює обабіч ясел.)

Єнот Сашко: Доволі сумні справи. А хто ж Його зустрічав?

Ангел Юрій: Сам бачиш. (Вказує на відповідні іграшки.) Вівці, барани, корови, кози. Пастухи і царі. Пташки прилітали. Цвірінькали як скажені. Кажан залітав вірші почитати, заходили й місцеві собаки.

Єнот Сашко (з деякою огидою дивиться на свій хвіст і лапи): Не розумію: чому це я раптом єнот? Охоче побув би простою качкою. Їх повно на Тернопільському ставу. Що може буте краще за чесну галицьку качку для пересічного українського студента?