Магія гормонів. Невидимий диригент вашого життя ebook

УДК 612.4:577.17](0.062)

К84

Крилова Діна

Магія гормонів. Невидимий диригент вашого життя / Діна Крилова. — Київ : Віхола, 2025. — 256 с. — (Серія «Наукпоп»).

ISBN 978-617-8606-25-1

Зайва вага, втома, безсоння, акне, поганий настрій? Ми звикли казати: «Це все гормони!». Але що це насправді означає? І як дізнатися, коли гормони дійсно винні, а коли ми просто шукаємо зручне пояснення?

Лікарка-ендокринологиня Діна Крилова у своїй книжці пояснить, як працює наша ендокринна система і навіщо нам щитоподібна залоза, як розпізнати предіабет та чи буває «гормональний дисбаланс», і власне розкаже, на які аналізи й показники варто звертати увагу.

Ця книжка створена для того, аби навчити нас розуміти сигнали свого тіла й ухвалювати зважені рішення. Гормони — це не вороги, а наша команда. Їх просто треба зрозуміти, переконана авторка.

УДК 612.4:577.17](0.062)

Усі права застережено. Будь-яку частину цього видання в будь-якій формі та будь-яким способом без письмової згоди видавництва і правовласників відтворювати заборонено.

© Діна Крилова, 2025

© Олена Каньшина, обкладинка, 2025

© ТОВ «Віхола», виключна ліцензія на видання, оригінал-макет, 2025

Вступ

Уявіть, що у вашому тілі живе невидимий диригент, який керує кожною нотою симфонії життя. Цей диригент — гормони. Саме вони пробуджують нас уранці, заколисують уночі, допомагають закохуватися та створювати нове життя, долати стрес і навіть змінювати тіло. Їхня дія така злагоджена, що ми часто не помічаємо, як вони впливають на наше самопочуття, зовнішність та емоції.

Коли ми сміємося, сумуємо, відчуваємо голод чи радість — за всім цим стоять наші гормональні диригенти. Вони працюють, мов чарівники, які підтримують баланс у нашому організмі, але часом можуть викликати хаос, якщо щось іде не так. Так, багато хто з нас чув відомий вислів: «Усі хвороби — від стресу», але важливо розуміти: він не враховує, що нашим організмом керують не лише нервові імпульси, а й гормони. Разом вони утворюють єдину нейроендокринну систему, яка відповідає за гармонію в нашому тілі.

Ця книжка — ваша подорож у захопливий світ гормонів. У ній ви дізнаєтеся, як працює ендокринна система, як розпізнати її порушення та що можна зробити для покращення власного гормонального здоров’я.

Ми поговоримо про:

– щитоподібну залозу, про її роль у метаболізмі, зв’язок з вагітністю та про міфи, які потрібно розвінчати;

– цукровий діабет та інсулінорезистентність, про те, як розпізнати їх вчасно й що робити, щоб уникнути ускладнень;

– найпоширеніші дефіцити вітамінів і мікроелементів, про те, як вони впливають на енергію, волосся, шкіру та загальне самопочуття;

– ожиріння, випадіння волосся, акне й інші гормональні проблеми, які хвилюють багатьох;

– жіноче та чоловіче здоров’я: від порушень циклу та планування вагітності до тестостерону й зниження лібідо.

Я поділюся історіями з особистої практики, які когось мотивуватимуть, когось — заспокоять, а декому допоможуть уникнути зайвих витрат на непотрібні аналізи та лікування.

Мені завжди хотілося ділитися своїм великим багажем знань з людьми й допомагати ставати здоровішими.

Я вже давно мріяла написати свою книжку, років п’ять точно. І весь час були то якісь буденні або робочі клопоти, далі — повномасштабне вторгнення, яке перевернуло весь світ догори дриґом, друга вагітність… Тож думки про написання книжки відходили на останній план.

Та тепер моя мрія стала реальністю завдяки видавництву «Віхола» й пані Ірині, яка написала повідомлення в мій директ Instagram у травні 2024-го. Що й казати, я була на сьомому небі від щастя й неймовірно вдячна за таку можливість.

Тож для вас, любі читачі, я намагатимусь пояснювати все простими словами без складних термінів, допоможу глибше зрозуміти, як працюють гормони.

Я мрію, щоб кожен і кожна були «мініендокринологами» для себе, навчилися підтримувати «гормональний баланс» і свідомо піклувалися про власне здоров’я.

Ці знання потрібні тим, хто мріє про гармонійне гормональне здоров’я, тобто всім. Приготуйтеся дізнатися, як ваше тіло перетворює щоденність на справжнє диво!

1. Поринаємо у світ ендокринології. Як працює ендокринна система?

Головним скарбом життя є не землі, що ти їх завоював, не багатства, що їх маєш у скринях... Головним скарбом життя є здоров’я, і, щоб його зберегти, потрібно багато що знати.

Авіценна

Ендокринологія — це магічна наука. Цими словами я завжди починаю лекцію для пацієнтів, лікарів або просто слухачів, які цікавляться темою впливу гормонів на наш організм.

І я не перебільшую. Гормони — це справді магічні речовини. Тільки уявіть понад сотню мікро-мікромолекул, що виділяються в кров і транспортуються через увесь організм, аби зв’язатися з відповідними рецепторами для проявлення своєї магічної дії. На літр крові таких молекул припадає майже трильйон. Це просто космос! І завдяки такій величезній кількості молекул гормони можуть впливати на кожну клітину організму.

Тривалість дії деяких гормонів також вражає. Наприклад, нейромедіатори проявляють свою функцію за мілісекунди, а деякі пептиди — за секунду або хвилину.

Хіба не магія, погодьтеся?

Настрій, з яким ми прокидаємося зранку, стосунки з партнером, досягнення в кар’єрі та навчанні — на все це впливають вони, гормони. Коли ми говоримо про здоров’я та скарги, які відчуваємо, справді, кожен симптом можна пояснити збоєм у гормональній системі. Тому недаремно ми часто пов’язуємо наші скарги з проблемами в так званому гормональному фоні.

Набрали вагу — та це через гормони.

Відчуваємо втому — тут точно щось не так з гормонами.

Випадає волосся — варто перевірити «гормональний фон».

Проблеми з лібідо, менструальним циклом, настроєм і ще енною кількістю скарг — усі можуть бути пов’язані зі збоєм у гормональній системі.

Та чи справді все так? Чи дійсно в усьому винні наші гормони? А якщо не в усьому, то на що іще й коли варто звернути увагу, щоб виявити неладне?

Про це ми з вами зараз поговоримо.

Термін гормон походить від грецького hormao, що означає «збуджувати», «приводити в рух». Ці речовини ще 1905 року відкрили англійські вчені Вільям Бейліс та Ернест Старлінг. Гормони беруть участь у всіх найважливіших процесах життєдіяльності організму: в обміні речовин, рості, формуванні статевих ознак, у розвитку розумових здібностей людини, пристосуванні до умов середовища. Вони задіяні в реакціях стресу, старіння, впливають на сон і регулюють нашу щоденну активність.

Наш організм виробляє сотні гормонів. Багато з них ще зовсім не вивчені, адже ендокринологія — відносно молода наука, і я впевнена, що через сто років наші знання про гормони зміняться так само, як сьогодні змінилося уявлення про космос порівняно з ХІХ століттям.

Часто, коли до мене звертаються пацієнти на профілактичний чек-ап, вони просять перевірити їхній «гормональний фон». Та чи існує таке поняття взагалі? І чи можливо декількома аналізами перевірити всю гормональну систему?

Спішу вас трішки засмутити, але таких аналізів не існує, та й офіційного терміна «гормональний фон» також.

Неможливо здати аналізи на всі гормони, які нам відомі й невідомі, та й чи були б ми готові зробити сотні таких досліджень? Сумніваюся… Загалом це бажання мені ду-у-уже зрозуміле, бо я так само, як і всі, хочу бути здоровою, красивою, з гормональною системою, яка добре працює, і звісно, хотілося б здати лише декілька аналізів і перевірити весь цей загадковий «гормональний фон» одразу.

Але, на жаль, це неможливо. Та є, на щастя, можливість перевірити основні ендокринні органи, які впливають на наше здоров’я. І зараз ми із цією чарівною вісімкою познайомимося.

Що ж, вітаймо чарівну вісімку супергероїв!

Найголовніший супергерой у світі гормонів — це гіпоталамус. Він розташований у мозку і є центральним керуючим органом ендокринної системи. Уявіть генерала, який керує всією армією гормонів, даючи команди своєму головному підопічному — гіпофізу, що відповідає за виконання наказів.

Гіпоталамус має надзвичайно важливу місію: підтримувати гармонію в організмі, регулюючи безліч життєво важливих функцій.

Він виробляє спеціальні гормони, які можна назвати сигналами дії:

– ліберини — стимулюють гіпофіз виробляти більше гормонів;

– статини — блокують вироблення гормонів, зупиняю­чи надлишкову активність.

Цей механізм дозволяє гіпоталамусу точно налаштовувати гормональний баланс, як майстерному диригенту оркестру.

Він контролює практично все, що відбувається в нашому організмі:

1) голод і спрагу: точно знає, коли нам потрібна енергія чи вода, і надсилає сигнали випити склянку води чи з’їсти обід;

2) терморегуляцію. Гіпоталамус — наш внутрішній кон­диціонер. Він контролює, щоб температура тіла залишалася оптимальною, навіть коли навколо холодно чи спекотно;

3) статеву поведінку: відіграє ключову роль у статевому потязі й репродуктивних процесах;

4) сон і неспання: налаштовує циркадні ритми, допомагаючи нам прокидатися вранці та засинати вночі;

5) емоційний стан і пам’ять. Дослідження свідчать, що гіпоталамус активно впливає на наш настрій, рівень тривожності й навіть здатність запам’ятовувати інформацію1.

Гіпоталамус і гіпофіз утворюють унікальний тандем, у якому перший координує, а другий реалізує всі його сигнали. Взаємодіючи гармонійно, вони створюють гіпоталамо-гіпофізарну систему, яка керує роботою всіх залоз внутрішньої секреції.

Ви вже познайомилися з другим супергероєм — це гіпофіз. Хоча завбільшки з горошину, — це справжній гігант у світі гормонів. Він розташований у головному мозку, прямо під гіпоталамусом, і є ключовим контро­лером усіх ендокринних залоз. Гіпофіз виділяє такі гормони:

– фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) — архітектор нового життя, що відповідає за ріст і дозрівання фолікулів у яєчниках у жінок, а також за збільшення розміру яєчок у чоловіків. Він є головним гравцем у запуску репродуктивних процесів;

– лютеїнізуючий гормон (ЛГ) — маг, що запускає овуляцію (процес виходу яйцеклітини з фолікула), а також формування жовтого тіла, що виробляє прогестерон. У чоловіків він відповідає за вироблення тестостерону, необхідного для сперматогенезу;

– адренокортикотропний гормон (АКТГ) — контролер стресу, що стежить за роботою наднирників, стимулюючи вироблення кортизолу, який допомагає організму адаптуватися до стресових ситуацій. Він також впливає на синтез альдостерону та статевих гормонів;

– тиреотропний гормон (ТТГ) — двигун обміну речовин, що активує щитоподібну залозу, змушуючи її виробляти гормони, які регулюють метаболізм, енергію і терморегуляцію;

– соматотропний гормон (СТГ) — той самий гормон росту, найважливіший стимулятор синтезу білка в клітинах, що впливає на вуглеводний обмін, контролює ріст клітин. Гормон росту утворюється максимально під час сну, тому для дітей важливий здоровий і внормований сон;

– пролактин — гормон материнства й турботи, що стимулює розвиток молочних залоз і вироблення молока під час вагітності та лактації. Він також регулює рівень статевих гормонів;

– вазопресин — охоронець водного балансу, що регулює кількість води в організмі, впливаючи на роботу нирок, а також підвищує артеріальний тиск за рахунок звуження судин;

– меланцитстимулювальний гормон (МСГ) — регулює вироблення меланіну, що є художником нашої шкіри та відповідає за пігментацію;

– окситоцин — гормон любові й довіри, що стимулює скорочення матки під час пологів і виділення грудного молока. Його називають «гормоном обіймів», адже він сприяє формуванню довіри, зниженню тривожності й зміцненню емоційного зв’язку;

– серотонін і ендорфіни — гормони щастя. Серотонін регулює настрій, сон, апетит і навіть рівень болю, тоді як ендорфіни є природними знеболювальними, що викликають відчуття ейфорії.

Нічого ж собі, подумаєте ви. Одна маленька горошинка в головному мозку виробляє аж десять гормонів-регуляторів. Справжня магія магічна! І я з вами погоджуся, бо так воно і є.

Цікаво знати: Гіпофіз, який виробляє більшість ключових гормонів, важить лише близько грама.

Третім супергероєм є епіфіз. Він посідає особливе місце керівника ендокринної системи поряд із гіпоталамусом і гіпофізом. Це залоза, яку ще називають «шишкоподібним тілом» через схожість із ялинковою шишкою. Але не дозволяйте скромному вигляду вас обманути: епіфіз — справжній майстер ритму, який допомагає організму синхронізуватися із часом і світлом.

Ще в XVII столітті філософ і математик Рене Декарт назвав епіфіз «місцем перебування душі», підкреслюючи його загадковість і важливість для організму. Сьогодні ми знаємо, що головна місія цієї залози — вироблення мелатоніну, гормону, який регулює наші внутрішні біо­логічні годинники.

Що робить епіфіз?

Епіфіз отримує сигнали про зміну дня і ночі з навколишнього середовища та відповідає на них ритмічним виробленням мелатоніну. Цей гормон виділяється переважно в темний період доби, допомагаючи нашому організму «зрозуміти»: час відпочивати. Саме завдяки мелатоніну ми засинаємо швидше, наш сон стає глибшим і відновлювальним.

Цікаво, що мелатонін не тільки відповідає за сон, а й виконує роль антиоксиданту, захищаючи клітини від пошкоджень, і навіть впливає на імунітет. Його ще називають «гормоном молодості», адже вважається, що він уповільнює процеси старіння.

Переходимо до четвертого супергероя — і це щитоподібна залоза. Цей маленький, але надзвичайно впливовий орган у формі метелика контролює обмінні процеси, регулює температуру тіла, енергію, настрій і навіть роботу серця. Якщо цей метелик «злітає», це відчуває весь організм.

Майстрами гормонального мистецтва є два ключові гормони: тироксин і трийодтиронін. Їхнім головним складником є йод — мікроелемент, без якого неможлива робота цієї щитоподібної залози.

– тироксин (Т4) містить чотири молекули йоду, його більше у крові, але він менш активний;

– трийодтиронін (Т3) складається з трьох молекул йоду та є в кілька разів активнішим за Т4.

Унікальність Т3 і Т4 в тому, що вони впливають практично на кожну клітину організму, пришвидшуючи або сповільнюючи її роботу.

Навколо щитоподібної залози, прийому йоду та лікування захворювань цього органа існує багато міфів, про це ми детальніше поговоримо в окремому розділі.

Паращитоподібні залози — це п’ятий супергерой. Вони виробляють паратиреоїдний гормон, що регулює вміст кальцію в крові. Ці невеликі залози розташовані поруч зі щитоподібною залозою — звідси й назва «ПАРАщитоподібні» (від лат. para — «біля»). Але, попри близьке сусідство, їхня робота абсолютно автономна.

Паратиреоїдний гормон виконує три головні функції:

1) стимулює кістки вивільняти кальцій у кров, коли його рівень знижується;

2) допомагає ниркам утримувати кальцій, не дозволяю­чи йому виводитися з організму;

3) підсилює засвоєння кальцію в кишківнику за допомогою вітаміну D.

Шостим супергероєм є наднирники.

Розташовані прямо над нирками (звідси й назва), вони є надзвичайно потужними органами, які керують реакцією організму на стрес та адаптацією до змін. І хоча їхнє сусідство з нирками тісне, функції цих органів розділені.

Наднирники мають два шари, кожен з яких виконує свою роботу. У зовнішньому — кірковій речовині — синтезуються кортизол, який допомагає організму справлятися з хронічним стресом, та альдостерон, що регулює рівень солей і води. Також тут виробляється невелика кількість статевих гормонів, як-от тестостерон, андростендіон та інші.

У внутрішньому шарі — мозковій речовині — вироб­ляються адреналін і норадреналін — гормони, що запускають швидку реакцію у відповідь на гострий стрес, підвищуюючи частоту серцевих скорочень, розширюючи бронхи та сприяючи підвищенню рівня глюкози в крові для швидкого доступу до енергії.

Зараз часто можна почути про кортизол і те, як наші наднирники втомлюються, тож ми поговоримо про це в окремому розділі.

Далі йде сьомий супергерой — підшлункова залоза. Це дивовижний орган, який поєднує в собі дві життєво важливі функції: травлення та регуляцію рівня цукру в крові. Його можна умовно розділити на дві частини: ендокринну, що виділяє гормони, і екзокринну, яка виробляє ферменти для перетравлення їжі.

Ендокринна частина має чарівну назву — острівці Лангерганса, на честь німецького вченого Пауля Лангерганса, який відкрив їх у 1869 році. Уявіть, цих «острівців» у дорослої людини майже мільйон! Саме тут народжу­ю­ться два ключові гормони — інсулін і глюкагон, які можна назвати цілковитими протилежностями: інсулін знижує рівень глюкози, допомагаючи клітинам засвоювати її як джерело енергії, а глюкагон, навпаки, підвищує рівень цукру, вивільняючи його із запасів у печінці.

Ця гармонійна взаємодія тримає рівень глюкози в балансі. Але коли інсуліну не вистачає або клітини перестають на нього реагувати, розвивається цукровий діабет.

На цю тему ми обов’язково детальніше поговоримо в розділі «Цукровий діабет і предіабет».

І, нарешті, супергерой номер вісім — статеві залози, яєчники та яєчка, без яких ми не народилися б на цей світ. Вони виробляють статеві гормони: естрогени ( «жіночі» статеві гормони), андрогени («чоловічі») та прогестерон. Поділ на жіночі та чоловічі статеві гормони умовний, бо вони виробляються в обох статей, але в різному співвідношенні.

Естрадіол (основний естроген), який відповідає за формування жіночих статевих ознак, регулює менструальний цикл та овуляцію. Також він впливає на стан шкіри, волосся й навіть кісток, роблячи їх міцнішими.

Тестостерон, відомий як «чоловічий» гормон, відповідає за ріст волосся на обличчі, огрубіння голосу та розвиток статевих органів. Важливо, що тестостерон є необхідним і для жінок: він є основою для утворення естрогенів і впливає на лібідо.

Ну, і наостанок про прогестерон — цей стероїдний гормон викликає зміни в ендометрії, що готують його до проникнення (імплантації) заплідненої яйцеклітини. Прогестерон сприяє збереженню вагітності протягом усього її терміну шляхом пригнічення активності гладких м’язів матки, підтримки тонусу шийки матки та блокування розвитку нових фолікулів.

Окрім основних залоз-супергероїв, гормони виробляють також тимус (відповідає за імунітет), жирова тканина (лептин для контролю апетиту), шлунково-кишковий тракт (грелін і секретин для регуляції голоду й травлення), нирки (еритропоетин для стимуляції утворення червоних кров’яних клітин), печінка (метаболізм гормонів), серце (натрійуретичний пептид для регуляції тиску) і шкіра (вітамін D для засвоєння кальцію) та інші.

Настільки все загадково та злагоджено сплановано в нашому організмі!

Тепер, коли ви знаєте, як загалом побудована наша ендокринна система, пориньмо в магічний світ гормонів детальніше, знайомлячись із найпоширенішими ендокринними станами.

2. Щитоподібна залоза — королева метаболізму

Дев’ять десятих нашого щастя залежить від здоров’я.

А. Шопенгауер

Знайомтеся, це — справжня королева всіх обмінних процесів!

Маленька, але незамінна, вона, як справжній диригент, керує обмінними процесами, від яких залежить наше самопочуття, зовнішній вигляд і навіть щоденна активність.

Щитоподібна залоза відіграє важливу роль у роботі чи не всіх органів і систем людини. Від серця до мозку, від шкіри до травлення — її гормони всюди! Тому так важливо стежити за її здоров’ям: якщо королева метаболізму працює без збоїв, ви почуватиметеся на висоті. А от коли щось піде не так — самопочуття про це обов’язково «розкаже».

Мої перші пари з ендокринології в медичному університеті були присвячені саме щитоподібній залозі. І це була любов з першого погляду. Уже тоді я зрозуміла, що хочу бути в цій професії, хоч гадки не мала, яких обертів набере ця магічна наука в майбутньому та яку шалену зацікавленість викликатиме і з боку лікарів, і з боку пацієнтів.

Тема щитоподібної залози сьогодні — одна з найобговорюваніших у медицині. Часто багато симптомів пов’язують саме з нею; хтось здає всі можливі аналізи, а хтось, навпаки, нехтує, аж поки виникнуть серйозні проблеми.

Тож нумо розбиратися, що це за орган, як він працює і як зрозуміти, що час перевірити його здоров’я.

Знайомство з формою та функціями щитоподібної залози

Краса залози починається з її зовнішнього вигляду, адже за формою вона нагадує метелика.

Українська назва щитоподібної залози є калькою з латинської glandula thyroidea, що буквально означає «залоза у формі щита-туреоса».

Цікаво знати: Ту́реос, або фі́реос (гр. θυρεός), — великий овальний щит, який давні греки використовували ще в III–I столітті до нашої ери. Слово θυρεός походить від грецького θύρα («двері») і відображає схожість форми та розмірів щита зі стулкою дверей. Робили його з дерева, обтягали шкірою. Піхотинців, які використовували туреос, звали туреофорами.

Зазирнімо в анатомію. Ця красуня розташована на пе­редній поверхні шиї та складається з двох часток — правої та лівої, які з’єднані перешийком. Цікаво, що права частка зазвичай більша за ліву — це вважається нормою. Ще однією особливістю є рудиментарна пірамідальна частка, яка може траплятися не в усіх людей.

Цікаво знати: Частки залози в нормі не більші за дистальну фалангу1 великого пальця.

Чи знаєте ви, що на передній поверхні вашої шиї є маленький орієнтир, який допоможе знайти щитоподібну залозу? Це щитоподібний хрящ — утворення, що найбільш виступає, яке можна легко побачити або навіть відчути на дотик. Хочете перевірити? Просто підійдіть до дзеркала, злегка доторкніться до шиї — і ви знайдете його! Саме в ділянці цього хряща розташований перешийок щитоподібної залози.

Прикріплюючись м’язами до гортані, наш «метелик» рухається разом з нею — піднімається й опускається при ковтанні, а також зміщується під час поворотів голови.

Ще один важливий факт: щитоподібна залоза має одне з найінтенсивніших кровопостачань серед усіх залоз. На одиницю маси через неї проходить більше крові, ніж через будь-яку іншу залозу.

Цікаво знати: Щитоподібна залоза — це найбільший ендокринний орган у нашому організмі, хоча її маса становить усього лише 15–30 грамів.

Щитоподібна залоза відповідає за секрецію тироксину і трийодтироніну — найважливіших гормонів, які ми найчастіше перевіряємо, — а також кальцитоніну. Остан­ній гормон ми рідко згадуємо й перевіряємо, хоча без нього не було б нормального кальцієвого обміну. Основна його дія полягає у зниженні концентрації кальцію в крові, коли він перевищує нормальне значення.

Гормони нашого щита відповідають за безмежну кількість функцій:

– контролюють швидкість метаболізму — спалюють білки, калорії та забезпечують енергією весь організм;

– впливають на ріст і розвиток, що особливо важливо для дітей, адже без гормонів щитоподібної залози неможливий нормальний розвиток мозку та кісток;

– регулюють роботу нервової системи — впливають на пам’ять, концентрацію, когнітивні функції, рівень стресу;

– визначають рівень енергії: якщо гормонів мало, відчувається постійна втома, якщо забагато — збудженість і тривожність;

– впливають на серце — контролюють частоту серцевих скорочень і тонус судин;

– регулюють роботу травної системи — впливають на моторику кишківника, засвоєння поживних речовин;

– визначають репродуктивне здоров’я — впливають на менструальний цикл, лібідо, фертильність;

– допомагають адаптуватися до холоду та спеки — керують терморегуляцією.

Залоза справді має значний вплив на здоров’я людини із самого дитинства. Тому часто можемо почути твердження: «Усі проблеми від щитовидки».

Та як зрозуміти, що із щитоподібною залозою щось не так і час іти до ендокринолога? Серед основних симптомів, що свідчать про проблеми з «метеликом здоров’я», є:

– хронічна втома — навіть після повноцінного сну немає відчуття відпочинку;

– зміни настрою — надмірна дратівливість або ж, нав­паки, сльозливість та апатія;

– проблеми з травленням — схильність до закрепів або ж розлади кишечника;

– набряки — особливо вранці, на обличчі, під очима, на ногах;

– різка зміна ваги — без очевидних причин організм набирає або втрачає масу тіла;

– сухість шкіри, ламкість волосся та нігтів — навіть за дбайливого догляду вони стають тьмяними та слабкими;

– зниження лібідо, порушення менструального циклу — у жінок ці зміни можуть бути тривожним дзвіночком;

– відчуття клубка в горлі — дискомфорт або утруднене ковтання.

Якщо ви помітили в себе одразу декілька скарг, буде корисним звернутися до лікаря-ендокринолога, який порекомендує необхідний перелік обстежень саме для вас.

Для розуміння, як працює щитоподібна залоза, пропоную уявити виступ оркестру у філармонії.

Філармонія — це наш організм, а оркестр — це гормони щитоподібної залози. Звісно, щоб оркестр грав на музичних інструментах правильну мелодію, потрібен хороший диригент. Диригентом у роботі щитоподібної залози є тиреотропний гормон (ТТГ). Саме він дає сигнал гормонам щитоподібної залози — більше вироблятися чи менше.

Ми часто плутаємо й називаємо ТТГ гормоном щитоподібної залози. Але, звертаю вашу увагу, ТТГ — НЕ гормон щитоподібної залози, це гормон гіпофіза — тієї самої маленької ділянки в головному мозку. Не плутаємо і правильно запам’ятовуємо!

Якщо ТТГ — не гормон щитоподібної залози, то що ж тоді гормон? А їх ми вже знаємо — це тироксин і трийодтиронін.

Повернімося до концерту у філармонії. Наш диригент — ТТГ — змахує паличкою і дає сигнал гормонам щитоподібної залози: «Зростайте разом зі мною! Вас недостатньо!». І гормони слухняно підкоряються, починають зростати, музика на концерті лунає дедалі гучніше. Гормонів стає все більше.

Якщо диригент бачить, що гормонів забагато, він махає паличкою вниз і вже вигукує протилежне: «Агов, знижуйтеся разом зі мною! Вас забагато!». І музика потроху стишується, гормонів щитоподібної залози стає дедалі менше.

Відповідно, коли ми здаємо аналізи в лабораторії і бачимо високий ТТГ, варто згадати медичний оркестр: якщо ТТГ зростає — це означає, що гормонів замало, і він дає сигнал, щоб їх ставало більше. Якщо ТТГ низький, це означає, що гормонів забагато.

Щоб оцінити роботу щитоподібної залози, варто знати важливі медичні терміни: еутиреоз, гіпотиреоз та тирео­токсикоз / гіпертиреоз. Поговоримо про це далі.

На початку моєї ендокринологічної кар’єри до мене на прийом прийшла молода дівчина з бажанням перевірити роботу щитоподібної залози. Вона вже здала необхідні аналізи й чекала, щоб я їх інтерпретувала на консультації. Після пояснення, що всі аналізи в нормі, я написала консультативний висновок, і пацієнтка пішла додому.

Наступного ранку, на самісінькому початку робочого дня вона забігла до мене в кабінет зі словами: «Ви сказали, що в мене все добре, а самі якийсь діагноз мені виставили!». Вона була по-справжньому схвильована.

У висновку було зазначено діагноз: «Еутиреоз». Це означає: «Нормальна функція щитоподібної залози». Я заспокоїла пацієнтку й запевнила, що підстав для хвилювання немає.

Якщо у вашому ендокринному висновку ви бачите це слово — вітаю! Ваш лікар-ендокринолог уважно перевірив аналізи, що стосуються щитоподібної залози, й зафіксував, що вона працює добре.

А от якщо аналізи показують відхилення, варто розібратися глибше. Поговорімо про гіпотиреоз, гіпертиреоз та інші порушення, щоб розуміти, коли слід хвилюватися, а коли — ще не час.

Гіпотиреоз: коли організму бракує пального

Цей стан виникає через зниження функції щитоподібної залози, коли орган починає виробляти недостатньо гормонів Т3 і Т4. Це досить поширене ендокринне захворювання, і, на жаль, дехто з нас або стикаються з ним, або чують від знайомих: «У мене гіпотиреоз», «Я на гормонах через щитовидку», «А я хворію на аутоімунний тиреоїдит».

Основною причиною гіпотиреозу є саме аутоімунний тиреоїдит (АІТ), коли імунна система помилково атакує клітини щитоподібної залози, знижуючи її функцію. Це одне з найпоширеніших ендокринних захворювань у світі2.

Цікаво знати: Жінки страждають від гіпотиреозу значно частіше, ніж чоловіки — у співвідношенні 10:13. Зазвичай захворювання проявляється у віці 30–50 років, хоча може трапитися і раніше.

Як зрозуміти, що у вас гіпотиреоз?

Найпоширенішими скаргами є:

– втомлюваність, сонливість;

– незначний набір ваги;

– набряки;

– закрепи;

– непереносимість холоду;

– сухість шкіри;

– випадіння волосся, ламкість нігтів;

– порушення менструального циклу, зниження лібідо.

Але тут важливо розуміти: симптоми гіпотиреозу дуже неспецифічні. Вони можуть нагадувати прояви стресу, перевтоми, нестачі вітамінів або навіть депресії. Саме тому цей діагноз не завжди встановлюють одразу.

Чи справді гіпотиреоз спричиняє набір ваги?

Багато хто вважає, що гіпотиреоз автоматично означає значне збільшення маси тіла. Але чи справді це так?

Бачите на вагах +5–7 кілограмів? Це може бути спричинене щитоподібною залозою. Але важливе уточнення: цей набір ваги зазвичай не пов’язаний із жировою тканиною. Він виникає через затримку рідини в організмі, яка може супроводжувати порушення роботи залози.

А тепер про інші цифри. Якщо ви помітили +10, +15 або навіть +20 кілограмів, це вже точно не лише про щитоподібну залозу. Такий суттєвий набір ваги, най­імовірніше, вказує на комбінацію факторів: погрішності в харчуванні, недостатня фізична активність, хронічний недосип плюс стрес.