Ютуб моєї Ба ebook

На жаль, цей розділ недоступний у безкоштовному уривку.

Аннотація

Щоб розважити обурену подарунком від кандидата в депутати бабусю, школярка створює для Ба ютуб-канал. Вони знімають «розпаковку», долучаючи навіть роздратованого неякісним харчем кота. Але прикол спрацьовує навпаки: у коменти набігають хейтери і починається типове для соціальних мереж цькування. У бабусі-блогерки з’являється реальний переслідувач! Тож горе-ютуберкам доведеться якось викручуватися з цієї ситуації та поспіхом учитися безпечної поведінки в інтернеті.

— Ба, ну будь ласка! — утретє за десять хвилин сказала я, і з цього все почалося.

— Що «будь ласка»? Що «будь ласка»? Ти тупішатимеш, а я не хочу, щоб ти тупішала. Краще книжку почитай, — відповіла Ба. — Он, Жуль Верн. Або навіть свою оцю… як її… «Котів‑вояків» твоїх, прости господи. У твоєму віці я читала «Граф Монте‑Крісто»… Він отам, на другій полиці, і чудово зберігся.

Насправді вдома такий номер ніколи б мені не вигорів. А саме в Ба я можу годинку спокійно подивитися розпаковки ляльок. І навіть з’їсти пару шоколадних цукерок під час перегляду. Для цього треба пів години наполегливо канючити: «Ну будь ласка, Ба», а потім помити посуд.

— Ба, ну будь ласка. А я помию посуд.

Ба любить книжки, читає кожної вільної хвилини. Вона купувала їх і мені — з малюнками, такі, що сторінку хотілося лизнути, як льодяник. Траплялися нудні, а траплялися й класні, не відірвешся.

От з інтернетом у нас не ладналося. Але як пояснити людині, що на ютубі круто, коли вона подарований батьками ноутбук згодна відкривати тільки раз на місяць — щоб увімкнути й одразу вимкнути?

До речі, я — Карина. Раніше я і мої батьки жили з Ба, тобто з моєю бабусею, у цій квартирі. Поки ми не переїхали у свою. У сусідній будинок. Тож іноді я ночую в Ба на вихідних. А ще у вівторок і четвер, коли ми разом ходимо в басейн: я — на пізні тренування, а Ба — просто плавати. У неї стоїть мій запасний стіл для уроків, зберігаються іграшки, які не схвалює мама. Наприклад, геловінський павук. Ба його боїться, але не викидає. А ще ми з нею граємо в «Монополію», коли я схочу.

Отож, це була субота, я заїхала до бабусі на всі вихідні, а батьки подалися до Києва.

— Замість того, щоб грати в іграшки, — вела далі Ба, — хоч би в того павука — фу, гидота! — ти, як печериця, сидиш і дивишся, поки хтось розпаковує ляльок. Ти їх не торкнешся навіть! Так усе життя можна просидіти і…

Я збиралася вже вчетверте сказати: «Ну будь ласка…», коли у двері наполегливо подзвонили. Ба запахнула свій старенький синій халат у метеликах, наче бойовий мундир. Я не заздрю тим, хто вривається до неї, коли вона мене виховує. Бо запалу в неї багато, але любить вона тільки мене. А непроханим гостям може перепасти на горіхи.

Я визирнула з великої кімнати лише краєчком ока, але цього було достатньо, щоб побачити сусідку тьотю Валю. Вона завжди потребувала більше місця, бо огрядна, а ще має на голові таку здорову штуку: наче булка з маком, але з волосся.

— Еммочко! — голос у тьоті Валі був такий великий і гучний, як вона сама. — Це принесли вчора, а тебе не було, на!

— Та пішли вони, — відказала Ба й озирнулася, — знаєш куди!..

— Мені чужого не треба! Ось тобі, від кандидата в депутати. Усе, побігла, а то ти зараз почнеш…

Я, звісно, могла собі спокійно дивитися відео, поки вони сперечалися, але ж тепер стало цікаво.

Ба залишилася в передпокої між величезною шафою із дзеркалом та ще одним дзеркалищем у важкій шоколадній рамі, яке звалося трюмо. Біля її ніг стояв пакет із якоюсь усячиною.

Ба машинально підхопила його. Вона взагалі рухається швидко, як супержінка. Коли лає мене за щось, я уявляю її в такому купальнику й наче вона летить між хмарочосів, аж вітер свистить. Ба руда, худа, колись я її пережену в зрості. Так тато каже, бо в його родині всі високі. Та поки що не перегнала.

— Що роблять! — Ба потрусила пакетом. — Купують людей ні за що, за банку якихось вошивих консервів.

— Вошивих? Там воші? — зацікавилася я. — Ну ж бо, подивімося!

— А й подивімося! — сказала Ба й махнула рукою. — Подивімося! Змалку знатимеш, як дурять нашого брата.

— У нас є брат?

— Усі люди — брати.

— Дімка мені не брат. Він дурень.

Та Ба мене вже не слухала: бігла в кухню, наче її покусали, і тягла за собою пакет, а за нею потупотіла я. Коли на Ба находить — чекай найцікавішого.

— От, помилуйся, Кариночко: «Кілька в томаті». Ти плюватимешся, якщо я тебе таким нагодую. О, і Маркізик теж плюватиметься. Так, мій зайчику?

Кінець безкоштовного уривку. Щоби читати далі, придбайте, будь ласка, повну версію книги.

На жаль, цей розділ недоступний у безкоштовному уривку.

На жаль, цей розділ недоступний у безкоштовному уривку.

На жаль, цей розділ недоступний у безкоштовному уривку.

На жаль, цей розділ недоступний у безкоштовному уривку.

На жаль, цей розділ недоступний у безкоштовному уривку.

На жаль, цей розділ недоступний у безкоштовному уривку.

На жаль, цей розділ недоступний у безкоштовному уривку.

На жаль, цей розділ недоступний у безкоштовному уривку.

На жаль, цей розділ недоступний у безкоштовному уривку.

На жаль, цей розділ недоступний у безкоштовному уривку.