Шерлок Бонз та cправа про королівські прикраси. Книга 1 ebook

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2023

ISBN978-617-15-0212-3(epub)

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Електронна версія зроблена за виданням:

First published in Great Britain in 2022 by Buster Books, an imprint of Michael O’Mara Books Limited, 9 Lion Yard, Tremadoc Road, London SW4 7N

Перекладено за виданням: Collins T. Sherlock Bones and the Case of the Crown Jewells / Tim Collins. — London : Buster Books, 2022. — 192 p.

Переклад з англійськоїОлени Соломарської

ХудожникДжон Бігвуд

КоллінзТ.

К60Шерлок Бонз та справа про королівські прикраси. Кн. 1/Тім Коллінз ; пер.з англ. О. Соломарської. — Харків : Книжковий Клуб «КлубСімей­ного Дозвілля», 2023. —192с.

ISBN978-617-15-0052-5

ISBN978-1-78055-750-2(англ.)

Ставсянечувано зухвалий злочин: із Кеннел-палацу викрали коштовності королеви! Слідів вторгнення не виявили, і сторожові пси анічогісінько не чули. Тому на допомогу кличуть славетного пса-детектива Шерлока Бонза та його помічницю доктора Кетсон, кішку.

Перша у циклі «Шерлок Бонз» книжка-пригода поєднує детективний сюжет із більш ніж 30 різноманітними головоломками — лабіринтами, шифрограмами, пошуком відмінностейтощо. Завдання дібрано так, щоб діти могли впоратися з ними самостійно. З кожною сторінкою історія стає все цікавішою й цікавішою!

УДК 821.111

© Buster Books, 2022

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2023

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2023

Вітаємо!

Шерлок Бонз і Джейн Кетсон стали відомими на весь світ завдяки розкриттю злочинів. Кожну їхню справу ретельно записала доктор Кетсон, тож вам пощастило дізнатися все про їхні пригоди.

Шерлок Бонз

Шерлок Бонз — найвідоміший у світі пес-детектив. Він ніколи не тікає від загадок і завжди успішно розкриває будь-яку справу.

Джейн Кетсон

Доктор Джейн Кетсон — кішка, партнерка Шерлока Бонза у боротьбі зі злочинністю. Вона, не вагаючись, готова кинутися в бій, коли стикається з підступним зловмисником.

Чи готові ви допомогти Бонзу та Кетсон розкрити одну з найзаплутаніших їхніх справ?

Протягом усієї історії на вас чекають логічні задачі, які дадуть вам змогу випробувати власні детективні здібності. Якщо вам щось не вдасться, відповідь легко знайти в кінці книжки. Також можна просто насолоджуватися читанням, а до головоломок повернутися пізніше, дізнавшись, чим закінчаться пригоди славетних детективів. Щасти вам!

Розділ 1

—Потрібна справа, яка кине мені виклик, — промовив Шерлок Бонз. — Щось, над чим я зможу всерйоз поламати голову.

Він скоцюрбився в кріслі, поклавши голову на лапи, оточений пожованими гумовими іграшками та старими пачками з-під собачого печива. Бонза не зупинити, коли він розкриває злочин. Мій друг гасає туди-сюди, невпинно шукаючи докази, і його чорний ніс нервово сіпається. Але коли його навич­ки не потрібні, сидить цілими днями похмурий, майже не рухаючись.

— Я впевнена, от-от щось з’явиться, — підбадьорила я його.

Хотілося, щоб це звучало обнадійливо, проте мусила визнати: останнім часом у нас справді було якось дуже тихо. Усім відомо: якщо маєте якусь нерозв’язну проблему, то йдете до детективного агентства Шерлока Бонза і доктора Кетсон. Але вже майже тиждень відвідувачів не було.

Я переглянула газету «Ранковий тер’єр», щоб ді­знатися, чи не було там якихось повідомлень про злочини.

Перші кілька сторінок були зайняті фотографіями королівських собак і знаменитих лисиць, але далі знайшлося дещо перспективне.

— Поглянь на це, — простягла я газету Бонзові. — Із доків зник вантаж моркви зі шведського судна. Можливо, ми могли б цим зайнятися.

Чи можеш з’ясувати, яка історія привернула увагу Кетсон? Склади слово-підказку з літер у головоломці, яка надрукована нижче.

Бонз кинув оком на повідомлення і знизав плечима:

— Зграя бешкетних кроликів, імовірно, поцупила вантаж, поки охоронці спали. Я впевнений, що поліція звернеться до нас, якщо це виявиться чимось важливим.

Я продовжувала читати, відчайдушно намагаючись знайти більш захопливий злочин, і зупинилася на фотографії великого похмурого добермана.

— Поглянь сюди. У цього пса з Кеннел-Хайтс украли кишеньковий годинник. Вочевидь, це була сімейна реліквія.

Бонз вихопив газету і проглянув статтю.

— Бідолашна шавка, мабуть, просто помилково закинула її під свій кошик, — розчаровано мовив він. — Мені потрібен злочин, гідний першої, а не восьмої сторінки.

Бонз кинув газету мені назад і манірно склав лапи. Я продовжила переглядати інформацію, усе ще сподіваючись знайти щось таке, що могло б його схвилювати.

Відірвавшись від читання, я побачила, що Бонз раптом таємничо нахилився вперед у своєму кріслі. Одне з його кошлатих чорних вух настовбурчилося.

— Ти це чуєш? — тихо запитав він. — Скидається на добрі новини.

Я прислухалася. Спочатку не могла почути нічого, крім звичайних шумів, таких як гуркіт машин і сварка сім’ї горностаїв. Але поволі почали вгадуватися і тупіт кроків, що наближалися, і задишка, що інколи переривалася тихим гарчанням.

— Хтось іде, — сповістила я. — Але звідки ти знаєш, що це добрі новини?

— Усе елементарно, люба Кетсон, — відповів Бонз. — Із важкості кроків можна сказати, що йде великий пес, задишка свідчить про те, що пес захекався, і це заважає йому бігти. Отже, пес стартував стрімко, але змушений був здатися і далі вже просто йти, тому що подолав велику відстань. А який висновок робимо з гарчання між задишкою? Тварина роздратована тим, що їй взагалі довелося сюди прийти. Можливо, тому що вона не хотіла нас відвідувати, однак відчуває, що мусить це зробити.

Кроки лап припинилися біля нашої будки, і я почула, як тварина відновлює дихання.

— Справді! — вигукнула я. — Це інспектор Хорт, він прийшов просити нашої допомоги. Усе здається таким простим, коли ти пояснюєш.

Глянувши на двері, я побачила силует великого пса.

До кімнати увірвався інспектор. Його обвислі щелепи тремтіли, а плечі опустилися.

Зможеш визначити за цією фотографією, який із силуетів належить інспектору Хорту? Зображення схожі, але лише одне з них точно збігається із силуетом інспектора.

— Сталося щось жахливе, — схвильовано випалив він, усе ще задихаючись. — Нам потрібна ваша допомога.

— Чудово, — посміхнувся Бонз, потираючи лапи. — Звучить саме так, як я на те і сподівався.

Інспектор загарчав.

— Це не привід для торжества, — гаркнув він. — Це найсерйозніша справа з усіх можливих. Адже вона стосується королеви!

У мене перехопило подих. Нам уже доводилося стикатися з деякими запеклими злочинцями, але ніхто ще досі не наважувався вчинити злочин проти Її Величності.

— Ідеться про королівські прикраси, — ледь чутно промовив інспектор. — Учора ввечері королева поклала їх на оксамитову подушку перед тим, як піти спати. Коли вона вранці прокинулася, коштовності зникли.

Рік тому я бачила королеву в цих прикрасах на параді за межами палацу. На ній були золота корона, усипана рубінами та смарагдами, сапфіровий перстень і срібне намисто з трьома рядами дорогих діамантів.

Це були найцінніші ювелірні вироби в країні. Викрав їх, безумовно, небезпечний лиходій.

Бонз підхопився і почав крокувати назад і вперед кімнатою, зчепивши лапи за спиною і помахуючи хвостом.

— Чи були якісь ознаки вторгнення до палацу? — нарешті запитав він. — Наприклад, виламані двері чи розбите вікно?

— Ні, — упевнено відповів інспектор. — Усе мало такий вигляд, ніби ніхто сторонній туди взагалі не заходив.

Я живо уявила собі мордочку нашої королеви, коли вона побачила, що її коштовності зникли. Мопс із відвислим ротом навіть у найкращі свої часи здається невдоволеним. А королева-мопс, мабуть, стала похмурішою за грозову хмару, коли зрозуміла, що пропали її корона, перстень і намисто.

— А як щодо сторожових псів? — запитав Бонз. — Вони щось чули?

— Нічогісінько, — похитав головою інспектор Хорт. — А вони ж чатували навколо палацу цілу ніч.

Бонз зупинився й опустив хвіст.

— Коли ви про все це дізналися?

Інспектор втупився в підлогу, уникаючи погляду Бонза.

— Сьогодні о сьомій ранку, — зовсім похнюпився він.

Бонз подивився на інспектора так, ніби той щойно вихопив із його миски цілу низку сосисок.

— Це було чотири години тому! — гаркнув Шерлок.

— Я знав — ви скажете, що я мав прийти раніше, — мовив інспектор, — і, мабуть, треба було так зробити. Але спершу я хотів дати шанс поліцейським цуценятам.

— Дайте вгадаю, — єхидствував Бонз. — Вони провели весь цей час, гавкаючи одне на одного і ганяючись за білками.

— Лише частково, — заперечив інспектор. — Насправді вони знайшли не менше трьох зачіпок. Нам просто потрібна невелика допомога, щоб зрозуміти, що ці зачіпки означають.

Інспектор випнув груди і поплескав себе по мундиру.

— По-перше, кріт, який керує сувенірною крамницею на Кіттен-М’юз, повідомив, що чув глухий грюкіт, — почав доповідати він. — По-друге, цуценята виявили якісь дивні позначки на дереві в парку навпроти палацу. І по-третє, вони знайшли відбитки, що ведуть від калюжі на галявині перед палацом.

Бонз забігав кімнатою, шукаючи капелюх і збільшувальне скло.

Зможешдопомогти Бонзу знайти капелюх і збільшувальне скло серед безладу в його будці?

— Будь ласка, скажіть мені, що песики зберегли ці відбитки, а не розтоптали їх!

— Можливо, цуценята й надмірно розхвилювалися, — став на захист поліцейських інспектор, — але вони так добре попрацювали, щоб знайти докази, що в мене не вистачило духу їх зупинити.

— Ходімо, Кетсон! — гавкнув Бонз, вибігаючи за двері. — Не можна гаяти ні хвилини!

Я схопила капелюх, шарф і пальто і кинулася за ним.

Для найкрутішого детектива у світі настав час поринути в дію.

Розділ 2

Сірі бані Кеннел-палацу даленіли попереду, коли ми мчали парком. Це була найвеличніша будівля в усьому місті, із п’ятьма поверхами і понад сотнею спальних кошиків. Тридцять покоївок і дворецьких виконували всілякі бажання королеви,а люті німецькі вівчарки патрулювали територію.

Підійшовши ближче, ми побачили поліцейських хортенят, які бігали по колу на галявині передбудинком. Їхні щелепи і мішкуваті вуха при цьомутріпотіли. Цуценят звали Бартолом’ю, Бен­джамін,Бенедикт, Бессі та Бібі. Інспектор прийняв їх на роботу кілька місяців тому і був сповнений рішучості доручити їм попрактикуватися у справжніх розслідуваннях, хоча вони були ще занадто молоді для цього.